Серая Лада - Эрнесто Заткнитесь

Вас ожидает серая Лада

Больше не свидимся, пальмы с обоев

Вектор иной окончательно задан

Я, ты и Джеймесон пустой — нас тут трое

Ты, в показном безучастия всплеске

Яростно в кресле читаешь Гавальду

Мысли твои мне придут в смс-ке

В мчащую по ленинградскому ладу

Вас покидает серая Лада

Новые люди ждут, новые встречи

Ведь моногамия есть баррикада

Что норовит загореться извечно

Ты после секса казалась скучной

Однако диктовало мне мое чувство такта

Что прямо тотчас не нужно

И я молча лежал, считал, скоро ль зарплата?

Я не любил тебя, ты же — напротив

К этим беседам вела меня хитро

Я ускользал, брел по темной субботе

На кухню, где жадно пил воду из фильтра

Вас покидает серая Лада

Мне представлялась прощанье простое:

Сдержан, циничен и плакать не надо

Сухо скажу, облачаясь в пальто я

Только теперь я растерянный малость

Страшно подумать, что комната эта

Где нами столько вдвоем достигалось

В памяти только останется где-то

И я, неряшливо мямля, что, может

Видеться будем с тобой временами…

Вряд ли.

Однажды на ноль перемножив

Множитель больше не сыщешь в тумане

Вас ожидает Серая Лада

Вас ожидает Серая Лада

Серая Лада, Серая Лада

Вас чекає сіра Лада

Більше не свидимось, пальми з шпалер

Вектор інший остаточно заданий

Я, ти і Джеймесон порожній — нас тут троє

Ти, в показному байдужі сплеску

Шалено в крісло читаєш Гавальду

Думки твої мені прийдуть у смс-ці

Яка мчить по ленінградському ладу

Вас залишає сіра Лада

Нові люди чекають, нові зустрічі

Адже моногамія є барикада

Що намагається спалахнути одвічно

Ти після сексу здавалася нудною

Однак диктувало мені моє почуття такту

Що прямо зараз не потрібно

І я мовчки лежав, вважав, скоро чи зарплата?

Я не любив тебе, ти ж — навпроти

До цих розмов вела мене хитро

Я вислизав, брів по темній суботі

На кухню, де жадібно пив воду з фільтру

Вас залишає сіра Лада

Мені уявлялося прощання просте:

Стриманий, цинічний і плакати не треба

Сухо скажу, одягаючись у пальто я

Тільки тепер я розгублений небагато

Страшно подумати, що ця кімната

Де нами стільки вдвох досягалося

У пам'яті тільки залишиться десь

І я, неохайно мямля, що, може

Мабуть будемо з тобою часом...

Навряд чи.

Якось на нуль перемноживши

Множник більше не відшукаєш у тумані

Вас чекає Сіра Лада

Вас чекає Сіра Лада

Сіра Лада, Сіра Лада