Пора мне уходить - Эйсик

Разлетелись по ветру как пыль кто куда:

Всех жизнь определила, всех навсегда!

А как было тогда?

Походу, есть что вспомнить:

Не знали ничего как и кого кто стоит...

Один погоны носит, лысый, да,

Я не могу тебя узнать, назвать братуха,

Ведь ты же ловишь здесь уже таких, как я,

Так что не обессудь, а тема не здоровая.

И не забуду как тогда ударился в бега,

Ты помнишь?

Мокана — он сдал тогда,

Поэтому объявлен навсегда: поскуда!

Нет худа без добра, его же имя — сука!

Чё дальше?

Вьюга: вновь потеря друга,

Он лыжник оказался, с ним поступим грубо,

Ведь помню было трудно, его не бросил,

От клетки спас... Может, пойдем, чё спросим?

Последний кончил не туда — теперь семья:

Работа, дитё, дом, жена... Ему простительно.

А мне теперь, скажите, что делать, зрители?

Взгляды на жизнь мои теперь сомнительны.

Лучше б не слышали вы теперь меня,

А может лучше мне молчать?

Но не судьба!

Я ухожу туда, где вам нет места,

Когда дойду — услышите.

Вот ваша песня:

— Пора мне уходить!

— Ты сильно задержался!

— Свет всё сильней горит!

— Со старым попрощайся!

— Пора мне уходить!

— Ты сильно задержался!

— Да, время не стоит!

— Иди, не возвращайся!

Я всё, что мне мешало, уже скинул!

Всех тех, кто только обещали, давно покинул,

Ведь вдалеке увидел яркий Свет,

Я им был взгрет, нашел нужный ответ

На свой вопрос: к чему же ты идешь?

Бывших друзей, блядей ты не прощаешь?

Я их смущаю тем, что я делаю,

Я их тихонько вырезаю своей верою!

Под этой темой они о стены бьются,

Мне ж пора идти туда, где все мечты сбываются,

Как говорится, тот, кто ищет — добивается!

Собаки ж лаются, им в прошлом нравится,

Мною же это съедено и переварено,

Лишь только сны остались от слепого старого,

И если со мной палево — тогда отваливай!

Ведь дальше — больше!

Будет горечей пламя!

Хотя пока еще и кровоточит рана,

Пусть даже заживет она на мне шрамом,

Я буду тем же самым, равным, но не вам —

Воином, верным словам!

Я не злопамятный, просто с хорошей памятью,

Сердцем каменным, взглядом пламенным,

И если разобьюсь о камни, то был упрямым!

Верил преданным, не забывал о главном!

— Пора мне уходить!

— Ты сильно задержался!

— Свет всё сильней горит!

— Со старым попрощайся!

— Пора мне уходить!

— Ты сильно задержался!

— Да, время не стоит!

— Иди, не возвращайся!

Розлетілися за вітром, як пил, хто куди:

Усіх життя визначило, всіх назавжди!

А як було тоді?

Походу, є що згадати:

Не знали нічого, як і кого хто стоїть...

Один погони носить, лисий, так,

Я не можу тебе дізнатися, назвати брата,

Адже ти ж ловиш тут таких, як я,

Тож не обессудь, а тема не здорова.

І не забуду як тоді втік,

Ти пам'ятаєш?

Мокана - він здав тоді,

Тому оголошено назавжди: погано!

Немає зла без добра, його ж ім'я — сука!

Що далі?

Завірюха: знову втрата друга,

Він лижник виявився, з ним вчинимо брутально,

Адже пам'ятаю було важко, його не покинув,

Від клітки врятував... Може, підемо, що запитаємо?

Останній скінчив не туди - тепер сім'я:

Робота, дитя, будинок, дружина... Йому можна пробачити.

А мені тепер скажіть, що робити, глядачі?

Погляди на життя мої тепер сумнівні.

Краще б не чули ви мене тепер,

А може, краще мені мовчати?

Але ж не доля!

Я йду туди, де вам немає місця,

Коли дійду – почуєте.

Ось ваша пісня:

— Настав час мені йти!

- Ти сильно затримався!

- Світло все сильніше горить!

— Зі старим попрощайся!

— Настав час мені йти!

- Ти сильно затримався!

— Так, час не вартий!

- Іди, не повертайся!

Я все, що мені заважало вже скинув!

Усіх тих, хто тільки обіцяли, давно покинув,

Адже вдалині побачило яскраве Світло,

Я їм був згрітий, знайшов потрібну відповідь

На своє запитання: чого ж ти йдеш?

Колишніх друзів, блядь ти не пробачаєш?

Я їх бентежу тим, що я роблю,

Я їх тихенько вирізую своєю вірою!

Під цією темою вони об стіни б'ються,

Мені ж час йти туди, де всі мрії збуваються,

Як то кажуть, той, хто шукає – добивається!

Собаки бажаються, їм у минулому подобається,

Мною ж це з'їдено і переварено,

Щойно сни залишилися від сліпого старого,

І якщо зі мною палево – тоді відвалюй!

Адже далі – більше!

Буде гіркотою полум'я!

Хоча поки що й кровоточить рана,

Нехай навіть заживе вона на мені шрамом,

Я буду тим самим, рівним, але не вам.

Воїнам, вірним словам!

Я не злопам'ятний, просто з гарною пам'яттю,

Серцем кам'яним, поглядом полум'яним,

І якщо розіб'юся про каміння, то був упертим!

Вірив відданим, не забував про головне!

— Настав час мені йти!

- Ти сильно затримався!

- Світло все сильніше горить!

— Зі старим попрощайся!

— Настав час мені йти!

- Ти сильно затримався!

— Так, час не вартий!

- Іди, не повертайся!