Бессмертный - Эйсик

— Старый, расскажи о себе немного…

— Зачем это тебе?

— Чтоб понять многое...

Ради чего живем?

Скажи, ради чего?

Куда идём мы и кому туда дойти дано?

А если вдруг это последний заход,

Чья очередь пришла сделать этот ход?

Чья Жизнь стоит Смерти?

Чья пригодится,

Для Будущего, если прошлое — не повторится!

И что — Добро?

А что всегда — Беда?

И что нам в жизни дорого?

А ну поведай-ка.

Где Друг мой, а где — Враг, и как узнать,

Чтоб было легче жить, кому то ж надо доверять…

Ведь всё держать внутри просто невозможно,

Недалеко пройдя, легко взорваться можно.

Нет-нет, наверно, сложно тебе на все ответить…

— Твои вопросы просто, друг, не детский лепет.

Да, я смогу ответить, но ты готов ли узнать неведомое?

Хватит у тебя ль времени…

— Смелым верили, начинай, не мучай!

— Ну что ж, пытливый, будь по твоему!

Тогда слушай:

Свинец — Беда, Серебро — Добро.

Жить ради Материи всем нам суждено!

Кому-то легче, кому-то — сложней.

Вольным — воля, закрытым — трудней.

Голодным — скитания в поиске пищи,

Богатым — пророчества со стороны нищих.

Речь из уст мудреца подобна возвышению,

Говор глупца — Знаний расточение.

Я стал Бессмертным…

— Как?

— Так как отрекся от Времени и Смерти.

Для себя зарекся возродить усохшую, святую Веру.

Там есть с полна Воды и Света в меру.

Вернулся туда, где все живое зародилось,

Где сейчас — пески, а раньше волны бились, —

В пустыню, — место Божественного Откровения,

Где ради капли влаги — живое рвенье.

Где на бессчётное число часов — движение,

Один цветок и многолетнее пленение,

Где биение Сердца настолько ощущается…

— Но у меня оно холодное…

— Нет, мне не кажется.

Тебе нужна Свобода двигаться, говорить,

В тебе есть Свобода гневаться и творить.

Постарайся превратить перекрестки в тупики,

Пусть Враги твои гниют в них до Смерти.

А Друзья же — драгоценное.

Дружба - Золото.

Её нужно уважать и дорожить ей смолоду.

Ведь найти так трудно, потерять — легко.

Если друг твой — ложный, знай, святое — сожжено.

А ты, веря в плохое, помни — есть хорошее.

Делишь чужое — помни есть и общее.

Как я всегда песок считаю по крупинкам,

Глотки воды всегда делю по половинкам.

Жизнь — Свет, Творчество — След.

Вот тебе мой ответ — Бессмертного завет:

Сделай ярким этот Чёрный Свет,

Даже если станешь стар и слеп…

- Старий, розкажи про себе трохи...

- Навіщо це тобі?

— Щоб багато чого зрозуміти...

Заради чого живемо?

Скажи, заради чого?

Куди йдемо ми та кому туди дійти дано?

А якщо раптом це останній захід,

Чия черга прийшла зробити цей хід?

Чиє Життя варте Смерті?

Чия знадобиться,

Для Майбутнього, якщо минуле, не повториться!

І що – Добро?

А що завжди – Біда?

І що нам у житті дороге?

Ану повідай-но.

Де Друг мій, а де - Ворог, і як дізнатися,

Щоб було легше жити, кому ж треба довіряти...

Адже все тримати всередині просто неможливо,

Недалеко пройшовши, можна легко вибухнути.

Ні-ні, мабуть, складно тобі відповісти на все.

— Твої запитання просто, друже, не дитячий белькіт.

Так, я зможу відповісти, але чи ти готовий дізнатися про невідоме?

Досить у тебе часу...

— Сміливим вірили, починай, не муч!

— Ну що ж, допитливий, будь на твою думку!

Тоді слухай:

Свинець – Біда, Срібло – Добро.

Жити заради Матерії нам усім судилося!

Комусь легше, комусь складніше.

Вільним – воля, закритим – важче.

Голодним - поневіряння у пошуку їжі,

Багатим – пророцтва з боку жебраків.

Мова з вуст мудреця подібна до піднесення,

Говор дурня - Знання розточення.

Я став Безсмертним.

- Як?

— Бо зрікся Часу та Смерті.

Для себе зарікся відродити усохлу, святу Віру.

Там є з повної Води і Світлана міра.

Повернувся туди, де все живе зародилося,

Де зараз — піски, а раніше хвилі билися,

У пустелю, - місце Божественного Одкровення,

Де заради краплі вологи — живе прагнення.

Де на незліченну кількість годин - рух,

Одна квітка та багаторічне полонення,

Де биття Серця настільки відчувається.

— Але ж у мене воно холодне…

- Ні, мені не здається.

Тобі потрібна Свобода рухатися, казати,

У тобі є Свобода гніватися та творити.

Постарайся перетворити перехрестя на безвихідь,

Нехай вороги твої гниють у них до смерті.

А Друзі ж дорогоцінне.

Дружба – Золото.

Її треба поважати та дорожити їй замолоду.

Адже знайти так важко, втратити легко.

Якщо друг твій – хибний, знай, святе – спалено.

А ти, вірячи в погане, пам'ятай — є добре.

Ділиш чуже – пам'ятай є й спільне.

Як я завжди пісок вважаю по крупинках,

Глотки води завжди поділяю по половинках.

Життя - Світло, Творчість - Слід.

Ось тобі моя відповідь - Безсмертний заповіт:

Зроби яскравим це Чорне Світло,

Навіть якщо станеш старий і сліпий.