Хагакурэ - Эйсик, Нигатив

Еще младенцем я был отдан в Монастырь,

Где провел детство, изучал Мудрости средства,

Шао-Линь двадцать лет защищал меня от бедствий,

По соседству с Тибетом я стал Воином и Поэтом,

Наконец-то пошел на южные земли,

В места, где тесно повсеместно

Жили в прерьях семьи моих предков,

И если я отдыхал в пути, то очень редко —

Спешил разыскать отца и мать, дабы защищать,

Оберегать, и охранять их покой каждой своей клеткой!

И надо спешить, чтоб быть дома, прибыть должно мне

К весне — нить Закона, без стона, грома, лечь, пить

И чтобы покурить Зеленого дракона... Я стопорился!

М-м-м-м-м… Мудрее становился!

Но утром однажды, утолив жажду, уже достал огниво,

Но тут — что за диво!

Невыносимо красива прошла Дева!

Взглядом своим Самурая сразила!

Спалила без огней!

Я проследил за ней отважно меж теней даже,

По вечеру пришел искать с ней встречи:

Я приготовил речи, за пояс заткнул меч,

Начал стеречь свет свеч под её окном,

Борясь со своим сном!

Борясь со своим сном...

Взяв свой меч-речь, подняв ворот, я покинул Монастырь,

Направившись в город — Южный Шао-Линь,

Дорога, Воин — порода народа,

Погода — шепчет, книга — лечит,

Делать нечего — я бубенчиками меченный,

Подхожу к пруду — ближе к берегу

Вижу, как Луну, прекрасную Госпожу!

Аж до тепла расплавила!

Вот это тело!

Она белье полоская тихо песни пела.

Где видел её — я задумался, нехотя,

Присмотревшись, узнал в ней дочь библиотекаря!

Для встречи на вечер — мне нужен план!

Раскрыть тюльпан, тема «Под таран стан»:

Сам на закате подкачу к ней под окно,

Главное — выманить ее, а там — все равно!

По ночи — темно, лечить давно дано:

Цветы, фрукты, ягоды, плюс красное вино

И слово равно — халва, кино…

— Скинь кимоно, испей бойца зерно!

Короче, расклад — точен,

Но рано палиться — сегодня ты — моя,

Моя царица, не обломай ногтей —

Выжимкой ситца, я ж пока пойду...

Следующая страница!

Ночь разорвала лучи Солнца.

Подойдя к ее дому, я увидел незнакомца!

Срывая напас, догнал, что он чужой!

— Эй, ты, а ну стой!

— Твое Кун-фу — старое Кун-фу!

Щас как въебу!

Сто пудов!

— Да ну!

Лечишь, что я выгребу!

— Кодекс чести — часть Воина натуры!

Тогда пойдём припьем сакэ!

— Внатуре!

Ще немовлям я був відданий у Монастир,

Де провів дитинство, вивчав Мудрості кошти,

Шао-Лінь двадцять років захищав мене від лих,

По сусідству з Тибетом я став Воїном та Поетом,

Нарешті пішов на південні землі,

У місця, де тісно повсюдно

Жили в перервах сім'ї моїх предків,

І якщо я відпочивав у дорозі, то дуже рідко.

Поспішав розшукати батька і матір, щоб захищати,

Оберігати і охороняти їх спокій кожною своєю кліткою!

І треба поспішати, щоби бути вдома, прибути повинно мені

Навесні — нитка Закону, без стогін, грому, лягти, пити

І щоб покурити Зеленого дракона... Я стопорився!

М-м-м-м-м… Мудрішим ставав!

Але вранці одного разу, вгамувавши спрагу, вже дістав кресало,

Але тут – що за диво!

Нестерпно гарна пройшла Діва!

Поглядом своїм Самурая вразила!

Спалила без вогнів!

Я простежив за нею сміливо між тіней навіть,

Надвечір прийшов шукати з нею зустрічі:

Я приготував промови, за пояс заткнув меч,

Почав стерегти світло свічок під її вікном,

Борючись зі своїм сном!

Борючись зі своїм сном.

Взявши свій меч-мову, піднявши комір, я покинув Монастир,

Направившись у місто - Південний Шао-Лінь,

Дорога, Воїн - порода народу,

Погода - шепоче, книга - лікує,

Робити нічого — я бубонцями мічений,

Підходжу до ставка — ближче до берега

Бачу, як Місяць, прекрасну Пані!

Аж до тепла розплавила!

Оце тіло!

Вона смужка білизна тихо пісні співала.

Де бачив її - я замислився, неохоче,

Придивившись, упізнав у ній дочку бібліотекаря!

Для зустрічі на вечір мені потрібен план!

Розкрити тюльпан, тема «Під таран табір»:

Сам на заході підкачу до неї під вікно,

Головне — виманити її, а там все одно!

Вночі темно, лікувати давно дано:

Квіти, фрукти, ягоди плюс червоне вино

І слово одно – халва, кіно…

— Скинь кімоно, заспівай бійця зерно!

Коротше, розклад - точний,

Але рано палитися - сьогодні ти - моя,

Моя царице, не обломай нігтів

Вижиманням ситцю, я ж поки піду...

Наступна сторінка!

Ніч розірвала промені Сонця.

Підійшовши до її будинку, я побачив незнайомця!

Зриваючи напас, наздогнав, що він чужий!

- Гей, ти, а ну стій!

- Твоє Кун-фу - старе Кун-фу!

Щас як в'їбу!

Сто пудів!

- Та НУ!

Лікуєш, що я вигрібу!

- Кодекс честі - частина Воїна натури!

Тоді підемо прип'ємо саке!

- В натурі!