Не пытайтесь мне что-то объяснить - Ефрем Амирамов

Не пытайтесь мне что-то объяснить,

Я уже и так знаю,

Чтобы как-нибудь жизнь свою прожить,

Думать начинаю.

Кто-то до сих пор пробует вещать,

Что же, это — их право.

Не люблю этот мир лживый навещать,

А порой, увы, бывало.

К Богу обращусь, он меня поймёт,

Но увидит вряд ли,

Время жизнь твою всё равно найдёт,

Как бы ты её не прятал.

Значит, убегу в бесконечный мир,

Новый, откровений.

Обниму всех вас, как хмельной сатир,

Презирая ряд мнений…

Если б только ты всё могла простить,

И принять мою долю,

Я бы смог тогда лишь тебя любить,

И делить с тобой волю.

Я бы пел тебе только о любви,

О мечтах и страсти,

Что ни говори, а как ты ни живи,

Без любви — нет счастья.

Воля и любовь…

Вера и покой —

Вот и всё, что надо,

Пусть рай цветущий наш призрачный такой,

В нём и миг — награда…

Так не пытайтесь мне что-то объяснить,

Я уже и так знаю,

Чтобы как-нибудь жизнь свою дожить,

Думать начинаю.

Не намагайтеся мені щось пояснити,

Я вже й так знаю,

Щоб якось життя своє прожити,

Думати починаю.

Хтось досі пробує мовити,

Що ж, це — їхнє право.

Не люблю цей світ брехливий відвідувати,

А часом, на жаль, бувало.

До Бога звернуся, він мене зрозуміє,

Але побачить навряд чи,

Час життя твоє все одно знайде,

Як би ти її не ховав.

Отже, втечу в нескінченний світ,

Новий, одкровень.

Обійму всіх вас, як хмільний сатир,

Зневажаючи низку думок.

Якщо б тільки ти все могла пробачити,

І прийняти мою частку,

Я би зміг тоді лише тебе любити,

І ділити з тобою волю.

Я би співав тобі тільки про любов,

Про мрії і пристрасті,

Що ні говори, а як ти ні живи,

Без кохання - немає щастя.

Воля і любов...

Віра і спокій

От і все, що треба,

Нехай рай квітучий наш примарний такий,

У ньому і мить - нагорода ...

Так не намагайтеся мені щось пояснити,

Я вже й так знаю,

Щоб якось життя своє дожити,

Думати починаю.