Зачем ты мучаешь меня - Ефрем Амирамов

Зачем ты мучаешь меня?

Я так давно с тобой расстался.

Нам не согреться у огня,

Того, что в прошлом потерялся.

Не будем лгать самим себе

И повторять себя не будем,

Забытые в людской толпе,

Увянем от тоски по людям.

А помнишь этот звёздный сад,

Нас синими окутывал ночами?

Ты в них была чиста,

как бриллиант,

На чёрном бархате

играющий лучами.

Зачем ты мучаешь меня

Не проходящими мечтами?

Они остались в красках дня

Незримой радугой над нами.

Соединив бездонный свет

С кромешным мраком

мирозданья,

Где ничего другого нет,

Ты и любовь мне в наказанье.

Ты для меня чиста,

как бриллиант,

На чёрном бархате

играющий лучами.

Навіщо ти мучиш мене?

Я так давно з тобою розлучився.

Нам не зігрітися біля вогню,

Того, що в минулому загубився.

Не будемо брехати самим собі

І повторювати себе не будемо,

Забуті в людському натовпі,

Зав'янемо від туги по людей.

А пам'ятаєш цей зоряний сад,

Нас синіми огортав ночами?

Ти в них була чиста,

як діамант,

На чорному оксамиті

грає променями.

Навіщо ти мучаєш мене

Чи не проходять мріями?

Вони залишилися в фарбах дня

Незримою веселкою над нами.

З'єднавши бездонне світло

Із крихітним мороком

світобудови,

Де нічого іншого немає,

Ти і любов мені в покарання.

Ти для мене чиста,

як діамант,

На чорному оксамиті

грає променями.