Надым - Ефрем Амирамов

Куда уйти из мира, где линчуют?

Злобную толпу не удержать

Жаль, цыгане больше не кочуют

И поэтому, некуда бежать…

Не угадать, дороги пилигрима,

Но что бы от себя, себя спасти

Я улетаю, в сторону Надыма

К родным мне людям, душу отвести…

А там её, побитую кошмаром

В реальной жизни, бренной суете

Укрою нежным, снежным покрывалом

Укрою нежным, снежным покрывалом

Пусть привыкает, к вечной мерзлоте

К вечной мерзлоте…

Куди піти зі світу, де лінчують?

Злісний натовп не втримати

Шкода, цигани більше не кочують

І тому, нікуди бігти…

Не вгадати, дороги пілігрима,

Але що би від себе, себе врятувати

Я відлітаю, в сторону Надима

До рідних мені людей, душу відвести…

А там її, побиту кошмаром

У реальному житті, тлінній метушні

Надто ніжним, сніговим покривалом

Надто ніжним, сніговим покривалом

Нехай звикає, до вічної мерзлоти

До вічної мерзлоти...