Гай-да тройка - Эдуард Хиль

Гай-да тройка!

Снег пушистый,

Ночь морозная кругом;

Светит месяц серебристый,

Мчится парочка вдвоем.

Милый шепчет уверенья,

Ласково в глаза глядит,

А она полна смущенья:

Что-то ей любовь сулит?

Так с тревожными мечтами

Вдаль помчалася она,

И не помнит, как с устами

Вдруг слилися их уста.

Гайда, тройка!

Снег пушистый,

Ночь морозная кругом;

Светит месяц серебристый,

Мчится парочка вдвоем.

Уж сменилась ночь зарею,

Утра час настал златой,

Тройка мелкою рысцою

Возвращается домой.

Ах, надолго ль это счастье?

Не мелькнули бы как сон

Эти ласки сладострастья

И вина бокалов звон!

Гайда, тройка!

Снег пушистый,

Ночь морозная кругом;

Светит месяц серебристый,

Вновь поедут ли вдвоем?

Гай та трійка!

Сніг пухнастий,

Ніч морозна навколо;

Світить сріблястий місяць,

Мчить парочка вдвох.

Милий шепоче запевнення,

Ласкаво в очі дивиться,

А вона сповнена збентеження:

Щось їй кохання обіцяє?

Так із тривожними мріями

Вдалину помчала вона,

І не пам'ятає, як із вустами

Раптом злилися їхні уста.

Гайда, трійко!

Сніг пухнастий,

Ніч морозна навколо;

Світить сріблястий місяць,

Мчить парочка вдвох.

Вже змінилася ніч зорею,

Вранці година настала золота,

Трійка дрібним підтюпцем

Повертається додому.

Ах, чи надовго це щастя?

Не майнули б як сон

Ці ласки хтивості

І вина келихів дзвін!

Гайда, трійко!

Сніг пухнастий,

Ніч морозна навколо;

Світить сріблястий місяць,

Чи знову поїдуть удвох?