Да разве сердце позабудет - Эдуард Хиль, Камертон

Над спортивной ареной капризное солнце,

И удача не каждому будет светить.

Вы на бой провожаете ваших питомцев,

Этот взгляд никогда мы не сможем забыть.

Да разве сердце позабудет

Того, кто хочет нам добра?

Того, кто нас выводит в люди,

Кто нас выводит в мастера.

В этом зале вы нам не читали морали:

Просто место нам всем в вашем сердце нашлось,

Просто в ваших глазах мы порою читали

И улыбку, и гнев, и безвыходность слёз.

Всё отдав до конца, трудный день отработав,

Вы о завтрашнем дне начинали мечтать.

Вы--конструктор побед, Королёв наших взлётов.

Мы вам верим и, значит, должны побеждать!

Мы уйдём: чемпионы и просто спортсмены--

Вам с другими придётся с нуля начинать.

Вы таланту и мужеству знаете цену.

Пусть другие научаться вас понимать.

Над спортивною ареною примхливе сонце,

І удача не кожному буде світити.

Ви на бій проводжаєте ваших вихованців,

Цей погляд ніколи ми не зможемо забути.

Так хіба серце забуде

Того, хто хоче нам добра?

Того, хто нас виводить у люди,

Хто нас виводить у майстри.

У цій залі ви нам не читали моралі:

Просто місце нам усім у вашому серці знайшлося,

Просто у ваших очах ми часом читали

І усмішку, і гнів, і безвихідь сліз.

Все віддавши до кінця, важкий день відпрацювавши,

Ви про завтрашній день починали мріяти.

Ви - конструктор перемог, Корольов наших зльотів.

Ми вам віримо і, отже, повинні перемагати!

Ми підемо: чемпіони і просто спортсмени--

Вам з іншими доведеться з нуля починати.

Ви таланту і мужності знаєте ціну.

Хай інші навчитися вас розуміти.