Зима - Эдуард Хиль

У леса на опушке жила зима в избушке,

Она снежки солила в березовой кадушке,

Она сучила пряжу, она ткала холсты,

Ковала ледяные да над реками мосты.

Потолок ледяной, дверь скрипучая,

За шершавой стеной тьма колючая,

Как пойдёшь за порог, всюду иней,

А из окон - парок синий-синий.

Потолок ледяной, дверь скрипучая,

За шершавой стеной тьма колючая,

Как пойдёшь за порог, всюду иней,

А из окон - парок синий-синий.

Ходила на охоту, гранила серебро,

Сажала тонкий месяц в хрустальное ведро,

Деревьям шубы шила, торила санный путь,

А после в лес спешила, чтоб в избушке отдохнуть.

Потолок ледяной, дверь скрипучая,

За шершавой стеной тьма колючая,

Как пойдёшь за порог, всюду иней,

А из окон - парок синий-синий.

Потолок ледяной, дверь скрипучая,

За шершавой стеной тьма колючая,

Как пойдёшь за порог, всюду иней,

А из окон - парок синий-синий.

Біля лісу на узліссі жила зима в хатинці,

Вона сніжки солила в березовій кадушці,

Вона сукала пряжу, вона ткала полотна,

Кувала крижані та над річками мости.

Стеля крижана, двері скрипучі,

За шорсткою стіною тьма колюча,

Як підеш за поріг, всюди іній,

А з вікон – парок синій-синій.

Стеля крижана, двері скрипучі,

За шорсткою стіною тьма колюча,

Як підеш за поріг, всюди іній,

А з вікон – парок синій-синій.

Ходила на полювання, гранила срібло,

Сажала тонкий місяць у кришталеве відро,

Деревам шуби шила, торувала санний шлях,

А потім у ліс поспішала, щоб у хатці відпочити.

Стеля крижана, двері скрипучі,

За шорсткою стіною тьма колюча,

Як підеш за поріг, всюди іній,

А з вікон – парок синій-синій.

Стеля крижана, двері скрипучі,

За шорсткою стіною тьма колюча,

Як підеш за поріг, всюди іній,

А з вікон – парок синій-синій.