Зима - Эдуард Хиль

У леса на опушке жила Зима в избушке.

Она снежки солила в березовой кадушке,

Она сучила пряжу, она ткала холсты

Ковала ледяные да над реками мосты.

Потолок ледяной, дверь скрипучая,

За шершавой стеной тьма колючая.

Как пойдешь за порог - всюду иней,

А из окон парок синий-синий.

Потолок ледяной, дверь скрипучая,

За шершавой стеной тьма колючая.

Как пойдешь за порог - всюду иней,

А из окон парок синий-синий.

Ходила на охоту, хранила серебро,

Сажала тонкий месяц в хрустальное ведро.

Деревьям шубы шила, торила санный путь,

А после в лес спешила, чтоб в избушке отдохнуть.

Потолок ледяной, дверь скрипучая,

За шершавой стеной тьма колючая.

Как пойдешь за порог - всюду иней,

А из окон парок синий-синий.

Потолок ледяной, дверь скрипучая,

За шершавой стеной тьма колючая.

Как пойдешь за порог - всюду иней,

А из окон парок синий-синий.

Біля лісу на узліссі жила Зима у хатинці.

Вона сніжки солила в березовій кадушці,

Вона сукала пряжу, вона ткала полотна

Кувала крижані та над річками мости.

Стеля крижана, двері скрипучі,

За шорсткою стіною тьма колюча.

Як підеш за поріг - всюди іней,

А з вікон парок синій-синій.

Стеля крижана, двері скрипучі,

За шорсткою стіною тьма колюча.

Як підеш за поріг - всюди іней,

А з вікон парок синій-синій.

Ходила на полювання, зберігала срібло,

Сажала тонкий місяць у кришталеве відро.

Деревам шуби шила, торувала санний шлях,

А потім у ліс поспішала, щоб у хатці відпочити.

Стеля крижана, двері скрипучі,

За шорсткою стіною тьма колюча.

Як підеш за поріг - всюди іней,

А з вікон парок синій-синій.

Стеля крижана, двері скрипучі,

За шорсткою стіною тьма колюча.

Як підеш за поріг - всюди іней,

А з вікон парок синій-синій.