Обнимая небо крепкими руками - Эдуард Хиль

Обнимая небо крепкими руками,

Лётчик набирает высоту…

Тот, кто прямо с детства дружит с небесами,

Не предаст вовек свою первую мечту.

Если б ты знала, если б ты знала,

Как тоскуют руки по штурвалу…

Лишь одна у лётчика мечта — высота, высота…

Самая высокая мечта — высота, высота.

Не штурвал, а небо крепкими руками

Обниму движением одним…

Ввысь летя ракетой, падая, как камень,

От машины в воздухе я неотделим.

Если б ты знала, если б ты знала,

Как тоскуют руки по штурвалу…

Лишь одна у лётчика мечта — высота, высота…

Самая высокая мечта — высота, высота.

Обниму тебя я крепкими руками,

О тебе я в небе тосковал…

Я тебя осыплю звёздными стихами —

В небе для тебя одной я их собирал.

Если б ты знала, если б ты знала,

Как тоскуют руки по штурвалу…

Лишь одна у лётчика мечта — высота, высота…

Самая высокая мечта — высота, высота.

Обіймаючи небо міцними руками,

Льотчик набирає висоту.

Той, хто прямо з дитинства дружить із небесами,

Не зрадить повік свою першу мрію.

Якби ти знала, якби ти знала,

Як сумують руки по штурвалу.

Лише одна у льотчика мрія – висота, висота…

Найвища мрія – висота, висота.

Не штурвал, а небо міцними руками

Обійму рухом одним…

Вгору летячи ракетою, падаючи, як камінь,

Від машини в повітрі я невіддільний.

Якби ти знала, якби ти знала,

Як сумують руки по штурвалу.

Лише одна у льотчика мрія – висота, висота…

Найвища мрія – висота, висота.

Обійму тебе я міцними руками,

Про тебе я в небі сумував.

Я тебе осиплю зірковими віршами

У небі тобі однієї я їх збирав.

Якби ти знала, якби ти знала,

Як сумують руки по штурвалу.

Лише одна у льотчика мрія – висота, висота…

Найвища мрія – висота, висота.