Amaretto - Доминик Джокер

Я пока не знаю, кто же ты?

Скажи, и кем же ты создана?

В атмосферу мою, вдыхая жизнь.

Ты вошла, как обьект, неопознанный.

И меня не спасти, наверно.

Этот вирус проник в мой пульс.

И привычный мне мир, как будто.

Стал какой-то другой.

Я вижу солнце твоей Вселенной.

И как только его коснусь.

Сгорю, но останусь с тобой.

Убежать, уйти от сюжета.

С тобой за одно, на дно, тонким бликом любви.

Лёгким запахом, amaretto.

Слова доказали все, теоремы твои.

Я пока не знаю, ответа.

На тысячи разных «но», между мной и тобой.

Но в глазах кофейного цвета.

Я вижу огонь и он, так похож на любовь.

Ты, мой бред, обьект.

Осознанный нами.

И когда хоть на миг, тебя рядом нет.

Это просто потеря сознаний.

Даже если не будет лучше.

Я спасения не ищу.

Я же сам добровольно сдался, в этот призрачный плен.

С каждым шагом теряя душу.

Я так же знаю, чего хочу.

И что оставляю взамен.

Убежать, уйти от сюжета.

С тобой за одно, на дно, тонким бликом любви.

Лёгким запахом, amaretto.

Слова доказали все, теоремы твои.

Я пока не знаю, ответа.

На тысячи разных «но», между мной и тобой.

Но в глазах кофейного цвета.

Я вижу огонь и он, как две капли похож на любовь.

Как две капли похож на любовь…

Похож на любовь…

На любовь…

Убежать, уйти от сюжета.

С тобой за одно, на дно, тонким бликом любви.

Лёгким запахом, amaretto.

Слова доказали все, теоремы твои.

Я пока не знаю, ответа.

На тысячи разных «но», между мной и тобой.

Но в глазах кофейного цвета.

Я вижу огонь и он, как две капли похож на любовь.

Я поки не знаю, хто ж ти?

Скажи, і ким ж ти створена?

В атмосферу мою, вдихаючи життя.

Ти увійшла, як об'єкт, непізнаний.

І мене не врятувати, мабуть.

Цей вірус проник у мій пульс.

І звичний мені світ, начебто.

Став якийсь інший.

Я бачу сонце твого Всесвіту.

І як тільки його торкнуся.

Згорю, але залишуся з тобою.

Втекти, піти від сюжету.

З тобою за одно, на дно, тонким відблиском кохання.

Легким запахом, amaretto.

Слова довели всі, твої теореми.

Я поки не знаю, відповіді.

На тисячі різних «але», між мною і тобою.

Але в очах кавового кольору.

Я бачу вогонь і він, так схожий на любов.

Ти, моє марення, об'єкт.

Усвідомлений нами.

І коли хоч на миг, тебе поряд немає.

Це просто втрата свідомості.

Навіть якщо не буде краще.

Я порятунку не шукаю.

Я сам добровільно здався, в цей примарний полон.

З кожним кроком втрачаючи душу.

Я так же знаю, чого хочу.

І що залишаю натомість.

Втекти, піти від сюжету.

З тобою за одно, на дно, тонким відблиском кохання.

Легким запахом, amaretto.

Слова довели всі, твої теореми.

Я поки не знаю, відповіді.

На тисячі різних «але», між мною і тобою.

Але в очах кавового кольору.

Я бачу вогонь і він, як дві краплі схожий на любов.

Як дві краплі схожий на любов.

Схожий на любов…

На кохання…

Втекти, піти від сюжету.

З тобою за одно, на дно, тонким відблиском кохання.

Легким запахом, amaretto.

Слова довели всі, твої теореми.

Я поки не знаю, відповіді.

На тисячі різних «але», між мною і тобою.

Але в очах кавового кольору.

Я бачу вогонь і він, як дві краплі схожий на любов.