Не любишь (Tribute to Ратмир Шишков) - Доминик Джокер, MOT

Наш последний закат,

Как огонь, догорел,

Но о главном сказать

Я тебе не успел.

Одинокий вокзал

Вдаль меня провожал,

И в безликой толпе

Взгляд любимый

Я с надеждой искал.

Новый день придёт, снова без тебя.

Знает только он,

Как много значишь для меня.

Но истина стара, как мир:

«Насильно мил не будешь».

(оу-е..) Ты меня не любишь…

В перекрёстке дорог

Тихо скроется ночь.

Сердце просто не хочет верить,

В то, что ты не придёшь.

Знаю, можно найти

Много разных причин (причин),

Только боль остаётся болью…

Я уеду один.

Новый день придёт, снова без тебя.

Знает только он,

Как много значишь для меня.

Но истина стара, как мир:

«Насильно мил не будешь».

Как жаль —

Ты меня не любишь…

Новый день придёт, снова без тебя.

Знает только он,

Как много значишь для меня.

Но истина стара, как мир:

«Насильно мил не будешь».

Как жаль —

Ты меня не любишь…

Наш последний закат,

Как огонь, догорел,

Но о главном сказать

Я тебе не успел…

Наш останній захід сонця,

Як вогонь, догорів,

Але про головне сказати

Я тобі не встиг.

Самотній вокзал

Вдалину мене проводжав,

І в безликому натовпі

Погляд коханий

Я з надією шукав.

Новий день прийде знову без тебе.

Знає лише він,

Як багато важиш для мене.

Але істина стара, як світ:

«Насильно милий не будеш».

(оу-е..) Ти мене не любиш...

У перехресті доріг

Тихо сховається ніч.

Серце просто не хоче вірити,

Те, що ти не прийдеш.

Знаю, можна знайти

Багато різних причин (причин),

Тільки біль залишається болем.

Я поїду сам.

Новий день прийде знову без тебе.

Знає лише він,

Як багато важиш для мене.

Але істина стара, як світ:

«Насильно милий не будеш».

Як шкода -

Ти мене не любиш…

Новий день прийде знову без тебе.

Знає лише він,

Як багато важиш для мене.

Але істина стара, як світ:

«Насильно милий не будеш».

Як шкода -

Ти мене не любиш…

Наш останній захід сонця,

Як вогонь, догорів,

Але про головне сказати

Я тобі не встиг.