Johnny: Tell me the truth about love - Della Jones, Steuart Bedford, Бенджамин Бриттен

O the valley in the summer where I and my John

Beside the deep river would walk on and on

While the flowers at our feet and the birds up above

Argued so sweetly on reciprocal love

And I leaned on his shoulder;

'O Johnny, let’s play':

But he frowned like thunder and he went away

O that Friday near Christmas as I well recall

When we went to the Charity Matinee Ball

The floor was so smooth and the band was so loud

And Johnny so handsome I felt so proud;

'Squeeze me tighter, dear Johnny, let’s dance till it’s day':

But he frowned like thunder and he went away

Shall I ever forget at the Grand Opera

When music poured out of each wonderful star?

Diamonds and pearls they hung dazzling down

Over each silver and golden silk gown;

'O John I’m in heaven,' I whispered to say:

But he frowned like thunder and he went away

O but he was fair as a garden in flower

As slender and tall as the great Eiffel Tower

When the waltz throbbed out on the long promenade

O his eyes and his smile they went straight to my heart;

'O marry me, Johnny, I’ll love and obey':

But he frowned like thunder and he went away

O last night I dreamed of you, Johnny, my lover

You’d the sun on one arm and the moon on the other

The sea it was blue and the grass it was green

Every star rattled a round tambourine;

Ten thousand miles deep in a pit there I lay:

But you frowned like thunder and you went away

О долина влітку, де я й мій Джон

Біля глибокої річки ходив би і далі

Поки квіти біля наших ніг і птахи вгорі

Так солодко сперечалися про взаємну любов

І я сперлася на його плече;

«О Джонні, давайте пограємо»:

Але він нахмурився, як грім, і пішов геть

О ту п’ятницю під Різдво, як я добре пам’ятаю

Коли ми ходили на благодійний ранковий бал

Підлога була такою гладкою, а гурт — таким голосним

І Джонні такий гарний, що я так пишався;

«Стисни мене сильніше, дорогий Джонні, давай танцювати до дня»:

Але він нахмурився, як грім, і пішов геть

Чи забуду я в Гранд-Опера

Коли музика лилася з кожної чудової зірки?

Діаманти та перли вони висіли сліпуче вниз

Поверх кожної срібної та золотої шовкової сукні;

«О Джоне, я на небесах», — прошепотів я, щоб сказати:

Але він нахмурився, як грім, і пішов геть

О, але він був справедливий, як сад у квіті

Стрункий і високий, як велика Ейфелева вежа

Коли на довгій набережній лунав вальс

О його очі та його посмішка, вони припали прямо до мого серця;

«О, виходь за мене заміж, Джонні, я буду любити і підкорятися»:

Але він нахмурився, як грім, і пішов геть

О минулої ночі я мріяв про тебе, Джонні, мій коханий

Ви б тримали сонце на одній руці, а місяць на іншій

Море було блакитним, а трава було зеленою

Кожна зірка брязкала круглим бубном;

Десять тисяч миль глибиною в ямі я лежав:

Але ти нахмурився, як грім, і пішов геть