Britten: Seven Sonnets of Michelangelo, Op. 22 - Sonetto XVI - Peter Pears, Бенджамин Бриттен

Sì come nella penna e nell’inchiostro

È l’alto e 'l basso e 'l mediocre stile

E ne' marmi l’immagin ricca e vile

Secondo che 'l sa trar l’ingegno nostro;

Così, signor mie car, nel petto vostro

Quante l’orgoglio, è forse ogni atto umile:

Ma io sol quel c’a me proprio è e simile

Ne traggo, come fuor nel viso mostro

Chi semina sospir, lacrime e doglie

(L'umor dal ciel terreste, schietto e solo

A vari semi vario si converte)

Però pianto e dolor ne miete e coglie;

Chi mira alta beltà con sì gran duolo

Dubbie speranze, e pene acerbe e certe

Так, як пером і чорнилом

Це високий, низький і посередній стиль

А багатий і мерзенний образ — у мармурах

Відповідно до того, що наша винахідливість може витягнути з цього;

Так, люба моя, в твоїх грудях

Скільки гордості кожен скромний вчинок:

Але я єдиний такий, як я

Я малюю з нього, наче з обличчя чудовиська

Хто сіє зітхання, сльози і біль

(Гумор із земного неба, прямий і самотній

На різні костюми різні конвертовані)

Але плач і біль пожинає і охоплює;

Хто з таким великим горем націлює на високу красу

Сумнівні надії, і гіркі й певні болі