Britten: Seven Sonnets of Michelangelo, Op. 22 - Sonetto XXX - Peter Pears, Бенджамин Бриттен

Veggio co' be' vostri occhi un dolce lume

Che co' mie ciechi già veder non posso;

Porto co' vostri piedi un pondo addosso

Che de' mie zoppi non è già costume

Volo con le vostr’ale senza piume;

Col vostr’ingegno al ciel sempre son mosso;

Dal vostr’arbitrio son pallido e rosso

Freddo al sol, caldo alle più fredde brume

Nel voler vostro è sol la voglia mia

I miei pensier nel vostro cor si fanno

Nel vostro fiato son le mie parole

Come luna da sé sol par ch’io sia

Ché gli occhi nostri in ciel veder non sanno

Se non quel tanto che n’accende il sole

Я бачу солодке світло твоїми очима

Я вже не бачу зі своїми сліпцями;

Я ношу ставок з твоїми ногами

Що для моїх кульгавих не прийнято

Я літаю твоїми крилами без пір'я;

З твоєю розумом я завжди перенесений на небо;

Від твоєї волі я бліда й червона

Холодно на сонці, жарко в найхолодніших туманах

Моя воля лише твоя в бажанні

Мої думки створені у твоєму серці

У вашому подиху мої слова

Як місяць один, здається, що я є

Бо наші очі не вміють на небі бачити

Якщо не достатньо, щоб світило сонце