Женщина мира - Darom Dabro

Женщина мира, всех моих снов…

Сколько бумага напитала слов…

Идущих к тебе, по снежным полям, моих фобий,

С первых дней, быть эталоном, всех твоих копий.

В ночном январе, волшебных минутах,

Там, где глубину нашей луны, сново сменяло утро.

Что значит любовь и сколько сердец в его рабстве

Видит Бог, у нас с тобой оно в свободном царстве.

Тут не уместна боль…

Твое сердце прочнее льда, мое давно уже прочнее стали.

И если настанет день, наших детей, то мы прибой,

Сколько людей на берегах нас ждали.

Сколько людей на берегах нас ждали.

Сколько людей на берегах нас ждали.

Припев:

Ты легко вспомни, легко забудь,

Не прячь от себя любовь, ведь это твой путь.

Я должен идти, от ныне меня не вернуть,

Ты легко вспомни, легко забудь.

Ты легко вспомни, легко забудь,

Не прячь от себя любовь, ведь это твой путь.

Я должен идти, от ныне меня не вернуть,

Ты легко вспомни, легко забудь.

Уснуть в твоем сердце, в мире планет,

Даже за сотни километров вместе, видеть рассвет.

Что есть обо мне в твоей голове не вернуть,

Ты легко вспомни, легко забудь.

Я пленник листа, избранный гонец добра,

Ни кто не знает про меня, сколько моя тетрадь.

Как каждый из нас, готов отдать на половину

Себя, что бы увидеть чудную долину.

Я пленник любви, той что не буду болен,

Позови меня шепотом слов, моих аллегорий.

Будь счастлива рядом и познай со мной горе,

Женщина мира, всех моих историй.

-= =-

Припев:

Ты легко вспомни, легко забудь,

Не прячь от себя любовь, ведь это твой путь.

Я должен идти, от ныне меня не вернуть,

Ты легко вспомни, легко забудь.

Ты легко вспомни, легко забудь,

Не прячь от себя любовь, ведь это твой путь.

Я должен идти, от ныне меня не вернуть,

Ты легко вспомни, легко забудь.

Жінка світу, всіх моїх снів.

Скільки папір наситив слів...

Ідучих до тебе, по сніжних полів, моїх фобій,

З перших днів, бути еталоном, усіх твоїх копій.

У нічному січні, чарівних хвилинах,

Там, де глибину нашого місяця, знову змінював ранок.

Що означає любов і скільки сердець у його рабстві

Бачить Бог, у нас з тобою воно у вільному царстві.

Тут не доречний біль...

Твоє серце міцніше льоду, моє давно вже міцніше стали.

І якщо настане день, наших дітей, то ми прибій,

Скільки людей на берегах нас чекали.

Скільки людей на берегах нас чекали.

Скільки людей на берегах нас чекали.

Приспів:

Ти легко згадай, легко забудь,

Не ховай від себе любов, адже це твій шлях.

Я повинен йти, відтепер мене не повернути,

Ти легко згадай, легко забудь.

Ти легко згадай, легко забудь,

Не ховай від себе любов, адже це твій шлях.

Я повинен йти, відтепер мене не повернути,

Ти легко згадай, легко забудь.

Заснути у твоєму серці, у світі планет,

Навіть за сотні кілометрів разом, бачити світанок.

Що є про мене у твоїй голові не повернути,

Ти легко згадай, легко забудь.

Я бранець листа, обраний гонець добра,

Ніхто не знає про мене, скільки мій зошит.

Як кожен із нас, готовий віддати на половину

Себе, щоб побачити чудову долину.

Я полонений любові, що не буду хворий,

Поклич мене шепотом слів, моїх алегорій.

Будь щаслива поруч і пізнай зі мною горе,

Жінка світу всіх моїх історій.

-= =-

Приспів:

Ти легко згадай, легко забудь,

Не ховай від себе любов, адже це твій шлях.

Я повинен йти, відтепер мене не повернути,

Ти легко згадай, легко забудь.

Ти легко згадай, легко забудь,

Не ховай від себе любов, адже це твій шлях.

Я повинен йти, відтепер мене не повернути,

Ти легко згадай, легко забудь.