Мама - Darom Dabro

Мама хотела видеть взрослым сына,

Простила за ошибки, но не сменилась картина.

С разбитыми руками, каждый вечер у подъезда,

Знаешь, мама, я видел мир он не совсем честный.

Тут всё по старому, держимся вместе,

Пустые взгляды у людей, порождают болезни.

Прости за то, что я губил туманом своё сердце,

Ты ведь права была всегда, это хуже смерти.

Я вряд ли брошу, мама, свои песни,

Много курю и по ночам не сплю который месяц.

Наверно, всё это пришло в меня ещё по детству,

Помнишь, как я писал стихи, ты читала в кресле.

Северный зной, холод серых лестниц,

Воспитала сына сильным, под любой прессинг.

Буду стоять за твою честь, вспоминая молитвы,

Нужно успеть что-то оставить до прихода титров.

Я вот такой, мне не нужен титул,

Страна в которой наверху всё больше паразитов.

И тут порой так дико, тихо дрожат руки,

Я обжигался, но не верю больше лживой с*ке.

Всё сложнее тут дойти до сути,

Всюду убитые глаза, слепые стали люди.

Дамам, что ходят под венец, не хватает прелюдий,

Мама прости за правду, но так было и будет.

Припев:

Где мне скажи найти слов, правит тут зло,

Стёрта любовь и вера.

Где же тепло, плод облаков,

Не довезёт до неба.

Где мне скажи найти слов, правит тут зло,

Стёрта любовь и вера.

Где же тепло, плод облаков,

Не довезёт до неба.

Где же тепло, что согревает сердце,

Люди всё так же внедряют боль, в поиске места.

Найти себя среди толпы, не упасть на землю,

Посмотри во что мы превратили законы Вселенной.

Годы подряд я закованный в стены,

Что-то найти в себе, выйти из плена.

За что ломаем матерей, нас они не бросали,

Помню детство и свою маму с мокрыми глазами.

Таков сценарий мы скорбим о прошлом,

Пробуй списать это с души, удалив оплошность.

Ты клевещешь на судьбу, ножками чёрной кошки,

Усмири все оправдания, знай, приметы ложны.

Мама встречает сына у порожка,

Ворошить того, что не вернуть уже глупо и сложно.

Сожалеешь о грехах или так жил нарочно,

Чепуха, через себя живи по воли Божьей.

-= =-

Припев:

Где мне скажи найти слов, правит тут зло,

Стёрта любовь и вера.

Где же тепло, плод облаков,

Не довезёт до неба.

Где мне скажи найти слов, правит тут зло,

Стёрта любовь и вера.

Где же тепло, плод облаков,

Не довезёт до неба.

Мама хотіла бачити дорослим сина,

Простила за помилки, але не змінилася картина.

З розбитими руками, щовечора біля під'їзду,

Знаєш, мамо, я бачив світ він не зовсім чесний.

Тут все по старому, тримаємось разом,

Порожні погляди у людей, породжують хвороби.

Вибач за те, що я губив туманом своє серце,

Ти ж права була завжди, це гірше за смерть.

Я навряд чи кину, мамо, свої пісні,

Багато курю і по ночах не сплю котрий місяць.

Напевно, все це прийшло в мене ще по дитинству,

Пам'ятаєш, як я писав вірші, ти читала в кріслі.

Північна спека, холод сірих сходів,

Виховала сина сильним, під будь-який пресинг.

Стоятиму за твою честь, згадуючи молитви,

Потрібно встигнути щось залишити до приходу титрів.

Я ось такий, мені не потрібний титул,

Країна в якій нагорі все більше паразитів.

І тут часом так дико, тихо тремтять руки,

Я обпалювався, але не вірю більше брехливій с*ке.

Все складніше тут дійти до суті,

Скрізь убиті очі, сліпі стали люди.

Жінкам, що ходять під вінець, не вистачає прелюдій,

Мама вибач за правду, але так було і буде.

Приспів:

Де мені скажи знайти слів, править тут зло,

Стерта любов і віра.

Де ж тепло, плід хмар,

Не довезе до неба.

Де мені скажи знайти слів, править тут зло,

Стерта любов і віра.

Де ж тепло, плід хмар,

Не довезе до неба.

Де ж тепло, що зігріває серце,

Люди все так же впроваджують біль, у пошуку місця.

Знайти себе серед натовпу, не впасти на землю,

Подивися на те, що ми перетворили закони Всесвіту.

Роки поспіль я закований у стіни,

Щось знайти в собі, вийти з полону.

За що ламаємо матерів, нас вони не кидали,

Пам'ятаю дитинство і свою маму з мокрими очима.

Такий сценарій ми скорботимо про минуле,

Спробуй списати це з душі, видаливши помилку.

Ти обмовляєш на долю, ніжками чорної кішки,

Утихомири всі виправдання, знай, прикмети хибні.

Мама зустрічає сина біля порожка,

Ворушити того, що не повернути вже безглуздо і складно.

Жалуєш про гріхи або так жив навмисне,

Нісенітниця, через себе живи з волі Божої.

-= =-

Приспів:

Де мені скажи знайти слів, править тут зло,

Стерта любов і віра.

Де ж тепло, плід хмар,

Не довезе до неба.

Де мені скажи знайти слів, править тут зло,

Стерта любов і віра.

Де ж тепло, плід хмар,

Не довезе до неба.