Чудная долина - Darom Dabro

О чем мечтаешь ты, ночами, веришь ли в чудо,

Ты не грусти, даря добро, они тебя забудут.

Это мир и в нем так много вещей,

Что не ясны, моим чувствам.

Время препятствий, не ведись на буйство,

Пустой трамвай, покидал депо в полночь.

Я питал свою музу, словом, Боже, Бог ей в помощь,

О, сколько людей, хотели попасть в ту долину.

Старых песен, наших отцов, где были все вместе,

Где лился чай, по утрам грело солнце.

На встречу ветрам, по свежей земле, идти босым,

Смеяться и делать так, будто миг тот последний.

Я так давно не встречал тех мгновений,

Я помню, как мой отец, хотел видеть меня, совсем другим.

Как моя мать, не противилась жизни,

Постой, я же с душой, как ты мне можешь это запретить.

Моя судьба, лежит в настольных письмах,

В настольной лампе, источник света.

Не правильный может почерк, но я жив лишь в этом,

Тону в своих мыслях, возле реки, либо дома.

Боже, Рома, сегодня точно, будет дождь с громом.

В чудной долине, не бывало грусти,

Сладкий запах, красной малины в городе пусто,

Уже звезды мишень, моей лунной охоты,

Не трогай мое нутро, оно ведь ждет кого-то.

Воспоминания, о как это много,

Объяснить это все не хватит и русского слога.

Это жизнь и каждый день мы стоим у порога,

Верю в людей, верю в любовь, я верю в Бога.

Припев:

На глазах иней,

Как мне найти путь к долине.

Где же ты, кто заложил в меня имя?

Где же ты?

Где же ты?

На глазах иней,

Как мне найти путь к долине.

Где же ты, кто заложил в меня имя?

Где же ты?

Где же ты?

На глазах иней,

Как мне найти путь к долине.

Где же ты, кто заложил в меня имя?

Где же ты?

Где же ты?

Про що мрієш ти, ночами, віриш в диво,

Ти не журись, даруючи добро, вони тебе забудуть.

Це світ і в ньому так багато речей,

Що не зрозумілі, моїм почуттям.

Час перешкод, не ведися на буйство,

Порожній трамвай, залишав депо опівночі.

Я живив свою музу, словом, Боже, Бог їй допомогу,

О скільки людей хотіли потрапити в ту долину.

Старих пісень, наших батьків, де були всі разом,

Де лився чай, вранці гріло сонце.

На зустріч вітрам, по свіжій землі, йти босим,

Сміятися і робити так, ніби мить та остання.

Я так давно не зустрічав тих миттєвостей,

Я пам'ятаю, як мій батько, хотів бачити мене, зовсім іншим.

Як моя мати, не противилася життю,

Стривай, я вже з душею, як ти мені можеш це заборонити.

Моя доля, лежить у настільних листах,

У настільній лампі, джерело світла.

Неправильний може почерк, але я живий лише в цьому,

Тону в своїх думках, біля річки, або вдома.

Боже, Ромо, сьогодні точно, буде дощ із громом.

В чудній долині, не бувало смутку,

Солодкий запах, червоної малини в місті порожньо,

Вже зірки мішень, мого місячного полювання,

Не чіпай моє нутро, адже воно чекає на когось.

Спогади, про як це багато,

Пояснити це все не вистачить і російської мови.

Це життя і кожного дня ми стоїмо біля порога,

Вірю в людей, вірю в любов, я вірю в Бога.

Приспів:

На очах іній,

Як мені знайти шлях до долині.

Де ти, хто заклав у мене ім'я?

Де ж ти?

Де ж ти?

На очах іній,

Як мені знайти шлях до долині.

Де ти, хто заклав у мене ім'я?

Де ж ти?

Де ж ти?

На очах іній,

Як мені знайти шлях до долині.

Де ти, хто заклав у мене ім'я?

Де ж ти?

Де ж ти?