При большой луне - Darom Dabro

Ее глаза были цвета Вселенной:

Такие чистые, светлые, двоякий плен мой.

Глотаю дым и одну за одной,

Чтобы не сорваться и суметь обойти стороной.

Луна светит, что мы с тобой как дети,

Следи за словами, чертова с*ка, ответишь.

Не надо ла-ла, я че то видал уже слышишь,

Не тебе меня учить, живи пока дышишь.

Ладно прости перегнул с пылу,

Ну, как ты хотела пламя, ну, и че без дыма?

Да люблю слышишь хватит бросай слезы,

Мне надо бежать, хорошо не слишком поздно.

Но почему нельзя нормально, просто?

Увидеть и подарить улыбкой весь остров,

Увидеть рассвет, поцеловать первой,

Ну, как же с*ка точно истрепает нервы.

Хотел уйти, но не нашел силы,

В эти моменты она туд же будет самой милой.

Так много тепла, можно сгореть планету,

Нежное тело обдувает ветром.

Кто мы друг другу и что все это?

На безымянном пальце все еще нет ответа.

Так много лет уже я слепо предан,

Быстро прибран, мысли, время бренно.

Боже, прости нас за все ошибки,

Не видеть тебя, а значит не чувствовать жизни.

Могу уходить, трудно на веке покинуть.

Какими мы были раньше?

Помнишь?

Какими?

Стынут чувства.

Стыдно?

С чего грустно?

Смотри мне в глаза, видишь как в нутри пусто.

Скажи?

Ты предала, с*ка?

Что тяжко?

Простить нужно?

Можно.

Только мираж все.

Так много мыслей аж идти страшно,

Теперь уже все.

Вся эта тема вчерашняя.

Кто он такой герой, что потащил с комы,

Ты прямо в машине там?

Или легла дома?

Больно, душно, слезы.

Но буду помнить.

Что мне тебе сказать если ком в горле?

Все уходи не нужно этих слов лишних,

Лоб в ближних, грязь эту всю выжмем.

Я отпускаю тебя.

Так нужно.

Одевайся давай прошу, так еще хуже.

Хватит игры, ну, же я знаком с пьесой.

Снова вместе?

Честно?

Не та песня.

Большое сердце и удар лезвия,

Я смог это все понять и принять бедствие.

Наша любовь, боль, дело соседское,

Давай забудем это все вместе.

Припев:

И снова без сна.

Без солнца.

Считая минуты из мира теней.

Я вспоминаю то, что не вернётся.

Молча.

Ночью при большой Луне.

И снова без сна.

Без солнца.

Считая минуты из мира теней.

Я вспоминаю то, что не вернётся.

Молча.

Ночью при большой Луне.

И снова без сна.

Без солнца.

Считая минуты из мира теней.

Я вспоминаю то, что не вернётся.

Молча.

Ночью при большой Луне.

Її очі були кольори Всесвіту:

Такі чисті, світлі, двоякий мій полон.

Ковтаю дим і одну за одною,

Щоб не зірватись і зуміти обійти стороною.

Місяць світить, що ми з тобою як діти,

Стеж за словами, чортова с*ка, відповиш.

Не треба ла-ла, я щось бачив уже чуєш,

Не тобі мене вчити, живи поки дихаєш.

Добре пробач перегнув з пилу,

Ну, як ти хотіла полум'я, ну, і що без диму?

Так люблю чуєш вистачить кидай сльози,

Мені треба бігти, добре не надто пізно.

Але чому не можна нормально, просто?

Побачити і подарувати посмішкою весь острів,

Побачити світанок, поцілувати першою,

Ну, як ска точно витріпає нерви.

Хотів піти, але не знайшов сили,

В ці моменти вона туди буде наймилішою.

Так багато тепла, можна згоріти планету,

Ніжне тіло обдуває вітром.

Хто ми один одному і що все це?

На безіменному пальці все ще немає відповіді.

Так багато років уже я сліпо відданий,

Швидко прибраний, думки, час тлінний.

Боже, пробач нас за всі помилки,

Не бачити тебе, а значить не відчувати життя.

Можу йти, важко на віку покинути.

Якими ми були раніше?

Пам'ятаєш?

Якими?

Стигнуть почуття.

Соромно?

Чого сумно?

Дивись мені в очі, бачиш як усередині порожньо.

Скажи?

Ти зрадила, с*ка?

Що тяжко?

Вибачити треба?

Можна, можливо.

Тільки міраж усі.

Так багато думок аж іти страшно,

Тепер уже все.

Уся ця тема вчорашня.

Хто він такий герой, що потягнув з коми,

Ти прямо в машині там?

Чи лягла вдома?

Боляче, душно, сльози.

Але пам'ятатиму.

Що мені тобі сказати, якщо кому в горлі?

Усі йди не потрібно цих слів зайвих,

Лоб у ближніх, бруд цей весь вичавимо.

Я відпускаю тебе.

Так треба.

Одягайся давай прошу, так ще гірше.

Досить гри, ну, що я знаком з п'єсою.

Знову разом?

Чесно?

Не та пісня.

Велике серце і удар леза,

Я зміг це все зрозуміти і сприйняти лихо.

Наше кохання, біль, справа сусідська,

Давай забудемо це все разом.

Приспів:

І знову без сну.

Без сонця.

Вважаючи хвилини зі світу тіней.

Я згадую те, що не повернеться.

Мовчки.

Вночі при великому Місяці.

І знову без сну.

Без сонця.

Вважаючи хвилини зі світу тіней.

Я згадую те, що не повернеться.

Мовчки.

Вночі при великому Місяці.

І знову без сну.

Без сонця.

Вважаючи хвилини зі світу тіней.

Я згадую те, що не повернеться.

Мовчки.

Вночі при великому Місяці.