Ты не моё вдохновение - Darom Dabro

Припев:

Дай мне шанс утонуть в тебе,

Дай мне жить тем мгновением.

Разреши мне бежать с твоей головы,

Лететь подальше в дворы…

Ты не мое вдохновение.

Ты не мое.

Ты не мое вдохновение.

Скоро рассвет, дождь, тебя по прежнему нет,

Я больше не ищу себя в этой игре, все, что нужно мне,

Все, что я открыл под месяцем большой луны,

Мне не дает уснуть, я не могу больше увидеть сны.

Их больше нет.

Эта тема стара, как мир,

То что нас держит делает слабее, больше нет слова мы.

Я пытаюсь найти тебя в сотне манящих глаз, горящих звезд,

Моя ночь, но не в этот раз.

По разным углам в окраинах, или в центрах

Что-то напомнит о нас о тех, кого нет сейчас.

Снова прощаюсь с прошлыми днями, взрываю,

Представляю мир для нас, теперь скажи, что ты об этом знаешь.

Припев:

Дай мне шанс утонуть в тебе,

Дай мне жить тем мгновением.

Разреши мне бежать с твоей головы,

Лететь подальше в дворы…

Ты не мое вдохновение.

Ты не мое.

Ты не мое вдохновение.

Писать про то, что было с нами все сложнее,

Но только так я сохраню себя и становлюсь нежнее.

Я так же люблю тебя, но не так сильно, чтобы менять устои,

Смотри, они лишь часть того, чего я стою.

Наш давний январский вечер- отсчет истории,

Мои слова ложатся в книгу на кухонный столик.

Твои глаза полные звезд просили вернуться,

Помоги мне, бог, чтоб я вновь не смог их коснуться.

Ночью без сна, ты не с ним, я не с ней, но,

Убегая от них, мы вместе верим в волшебство.

Я читаю стихи на старом московском шоссе,

В то время, как крылатый друг уже метит в прицел.

Но этого больше нет, и в нас нет слез.

Меня волнует только то, для чего он нас нес.

Случайностей нет, город охватил дождь,

Все будет хорошо, все будет хорошо.

Припев:

Дай мне шанс утонуть в тебе,

Дай мне жить тем мгновением.

Разреши мне бежать с твоей головы,

Лететь подальше в дворы…

Ты не мое вдохновение.

Ты не мое.

Ты не мое вдохновение.

Приспів:

Дай мені шанс потонути в тебе,

Дай мені жити тим часом.

Дозволь мені бігти з твоєї голови,

Летіти подалі у двори…

Ти не моє натхнення.

Ти не моє.

Ти не моє натхнення.

Скоро світанок, дощ, тебе, як і раніше, немає,

Я більше не шукаю себе в цій грі, все, що потрібно мені,

Все, що я відкрив під місяцем великого місяця,

Мені не дає заснути, я не можу більше побачити сни.

Їх більше немає.

Ця тема стара, як світ,

Що нас тримає робить слабшим, більше немає слова ми.

Я намагаюся знайти тебе в сотні привабливих очей, горячих зірок,

Моя ніч, але не в цей раз.

По різних кутах в околицях, або в центрах

Щось нагадає про нас про тих, кого немає зараз.

Знову прощаюся з минулими днями, підриваю,

Уявляю світ для нас, тепер скажи, що ти про це знаєш.

Приспів:

Дай мені шанс потонути в тебе,

Дай мені жити тим часом.

Дозволь мені бігти з твоєї голови,

Летіти подалі у двори…

Ти не моє натхнення.

Ти не моє.

Ти не моє натхнення.

Писати про те, що було з нами все складніше,

Але тільки так я збережу себе і стаю ніжнішим.

Я так що люблю тебе, але не так сильно, щоб міняти підвалини,

Дивись, вони лише частина того, чого я стою.

Наш давній січневий вечір-відлік історії,

Мої слова лягають у книгу на кухонний столик.

Твої очі повні зірок просили повернутися,

Допоможи мені, бог, щоб я знову не зміг їх торкнутися.

Вночі без сну, ти не з ним, я не з нею, але,

Втікаючи від них, ми разом віримо в чари.

Я читаю вірші на старому московському шосе,

У той час, як крилатий друг уже мітить у приціл.

Але цього більше немає, і в нас немає сліз.

Мене хвилює тільки те, для чого він нас ніс.

Випадків немає, місто охопило дощ,

Все буде гаразд, все буде гаразд.

Приспів:

Дай мені шанс потонути в тебе,

Дай мені жити тим часом.

Дозволь мені бігти з твоєї голови,

Летіти подалі у двори…

Ти не моє натхнення.

Ти не моє.

Ти не моє натхнення.