Птицы - Darom Dabro

Я помню как бросали камни в воду,

В сердце идёт ремонт, я пишу ночную оду.

Над головой всё неустанно кружатся птицы,

Живу, как я хочу, и всё-таки пленник традиции.

Осенний дождь влагой по ресницам,

Шумит прибой и мне порой трудно остановиться.

Я вижу пару чаек, берег и битву за пищу,

Они похожи на людей, их поступки нищие.

Люди клюют себя в самое сердце,

Могут остыть в минуту, так-же как и загореться.

Кто-то с одним крылом и не слова о боли,

А кто-то оперился так, что потерял волю.

Я находил себе близких по крови,

Бывало падал на пути, был один в поле.

Но никогда не забывал, что мы дети свободы,

Не предавал и не пытался огорчит Бога.

Уходят ценности, за ними годы,

Птицы летят на юг, станет другой погода.

Кто-то безроден изнутри или носит породу,

Кому-то 23, а кто-то на дне огорода.

Я не боюсь и не хожу по броду,

Вытер тоску и на листах обнаружил тревогу.

Открыл глаза и не спеша уходя от причала,

Остановился и понял это только начало.

Припев:

Люди как птицы,

Им не дано приземлиться.

Ветер в глаза, правда бьёт лица,

Все люди птицы.

Люди как птицы,

Им не дано приземлиться.

Ветер в глаза, правда бьёт лица,

Все люди птицы.

Зачем даны взлёты и падения,

Ты не можешь без света или раб своей тени.

Ты всё время идёшь вперёд или с оглядкой страха,

Эй, братка, твоя судьба играет с тобой в прятки.

Люди различные, их делят повадки,

Кто-то качает нефть, кто-то стоит у прилавка.

Кого-то испугала смерть или прёт на рожон,

Кто-то докажет делом, кто-то голимый пижон.

Как проявил себя за гаражом,

Бросил в отчаяние брата или показал им шоу.

Голыми руками или кухонным ножом,

Любишь изрядно дымить или давно отошёл.

Пускаю дым накину капюшон,

Муза охраняет разум и ни кто не страшен.

Люди умны, но их ум искажён,

Если ничего не понял, тебе ниже этажом.

-= =-

Припев:

Люди как птицы,

Им не дано приземлиться.

Ветер в глаза, правда бьёт лица,

Все люди птицы.

Люди как птицы,

Им не дано приземлиться.

Ветер в глаза, правда бьёт лица,

Все люди птицы.

Я пам'ятаю як кидали каміння у воду,

У серці йде ремонт, я пишу нічну оду.

Над головою все невпинно кружляють птахи,

Живу, як я хочу, і все-таки бранець традиції.

Осінній дощ вологою по вій,

Шумить прибій і мені часом важко зупинитися.

Я бачу пару чайок, берег і битву за їжу,

Вони схожі на людей, їхні вчинки жебраки.

Люди клюють себе в саме серце,

Можуть охолонути в хвилину, так само як і спалахнути.

Хтось з одним крилом і не слова про болі,

А хтось сперся так, що втратив волю.

Я знаходив собі близьких по крові,

Бувало падав на шляху, був один у полі.

Але ніколи не забув, що ми діти свободи,

Не зраджував і не намагався засмутити Бога.

Йдуть цінності, за ними роки,

Птахи летять на південь, стане інша погода.

Хтось безрідний зсередини або носить породу,

Комусь 23, а хтось на дні городу.

Я не боюся і не ходжу поброду,

Витер тугу і на листах виявив тривогу.

Розплющив очі і не спішаючи йдучи від причалу,

Зупинився і зрозумів це лише початок.

Приспів:

Люди як птахи,

Їм не дано приземлитися.

Вітер у очі, правда б'є обличчя,

Усі люди птахи.

Люди як птахи,

Їм не дано приземлитися.

Вітер у очі, правда б'є обличчя,

Усі люди птахи.

Навіщо дано злети та падіння,

Ти не можеш без світла або раб своєї тіні.

Ти весь час ідеш вперед або з оглядом страху,

Гей, братку, твоя доля грає з тобою в схованки.

Люди різні, їх ділять звички,

Хтось качає нафту, хтось стоїть біля прилавка.

Когось злякала смерть чи пре на рожон,

Хтось доведе справою, хтось голий піжон.

Як виявив себе за гаражем,

Кинув у відчай брата або показав їм шоу.

Голими руками чи кухонним ножем,

Любиш неабияк диміти або давно відійшов.

Пускаю дим накину капюшон,

Муза охороняє розум і ніхто не страшний.

Люди розумні, але їхній розум спотворений,

Якщо нічого не зрозумів, тобі нижче поверхом.

-= =-

Приспів:

Люди як птахи,

Їм не дано приземлитися.

Вітер у очі, правда б'є обличчя,

Усі люди птахи.

Люди як птахи,

Їм не дано приземлитися.

Вітер у очі, правда б'є обличчя,

Усі люди птахи.