Под шум планет - Darom Dabro

Под шум планет покидать свой дом, прятать корни в земле.

Жажда странствий, моим чувствам быть, стоит моргнуть Луне.

Пылать в огне, повидать свой путь, встретить сотни огней.

Ударь по мне, не трогай небо, этим ведь жив поэт.

Не спрячешь скелеты в шкафу.

Путь я упрячу в строку.

Встречал акул даже в изведанных водах лагун.

Я млел от губ, тонул в любви и верил, что веду игру.

Твой брат не лгун, он врет себе ради правды стиха.

Поэт, что почувствовал жизнь вряд ли тут ходит в мехах.

Удар быка.

Слово тут бьет не со зла, а в века.

Мой Ватикан, поэт своей страны, чье имя братик.

Отдельных карт синих морей парусом между скал.

Знаешь, как, доля поэта тут вряд ли легка.

Выбрав судьбу игрока, не раз уже поднят бокал

За облака, за то, что б в брате не встретить врага.

Жив наугад, встретить рассвет, чтоб увидеть закат.

Свет, я ищу двойника, чтоб дать ему ключ тайника, но все не так.

Я передам свою память тому, кто будет носить в себе кровь мою,

И той, кого люблю.

Я верно сплю, мерцание звезд через открытый люк.

То, что собрал по пути с богом принесу в семью.

Я ведь стою, я вспоминаю домашний уют,

Вряд ли отдам волю страху, даже в неравном бою.

Мой дух так юн.

Мы ищем тех, что не прячут глаза.

Не тех, кто нуждались в призах.

Поздно назад.

Одна дорога, брат, но общий путь

Нога в ногу, правильный рэп, и в этом наша суть!

Наша суть!

Під шум планет покидати свій будинок, ховати коріння в землі.

Жага мандрівок, моїм почуттям, варто моргнути Місяцю.

Палати у вогні, побачити свій шлях, зустріти сотні вогнів.

Вдар по мені, не чіпай небо, адже цим живий поет.

Не сховаєш скелети в шафі.

Шлях я спрячу в рядок.

Зустрічав акул навіть у звіданих водах лагун.

Я млів від губ, тонув у любові і вірив, що веду гру.

Твій брат не лгун, він бреше собі заради правди вірша.

Поет, що відчув життя навряд чи тут ходить у хутрі.

Удар бика.

Слово тут б'є не зі зла, а у віки.

Мій Ватикан, поет своєї країни, чиє ім'я братик.

Окремі карти синіх морів вітрил між скель.

Знаєш, як, частка поета тут навряд чи легка.

Вибравши долю гравця, не раз уже піднято келих

За хмари, за те, що б у браті не зустріти ворога.

Живши навмання, зустріти світанок, щоб побачити захід сонця.

Світло, я шукаю двійника, щоб дати йому ключ схованки, але все не так.

Я передаю свою пам'ять тому, хто носитиме в собі мою кров,

І той, кого люблю.

Я вірно сплю, мерехтіння зірок через відкритий люк.

Те, що зібрав по дорозі з богом принесу в сім'ю.

Я бо стою, я згадую домашній затишок,

Навряд віддам волю страху, навіть у нерівному бою.

Мій дух такий молодий.

Ми шукаємо тих, що не ховають очі.

Не тих, хто потребував призів.

Пізно тому.

Одна дорога, брате, але загальний шлях

Нога в ногу, правильний реп, і в цьому наша суть!

Наша суть!