Навсегда - Darom Dabro

Отдай мою память другим телам, Боже!

Дай же и мне стать простым прохожим.

Брать счастье с людей, а не с письменных блоков,

Не врать, со своих идей жить вздохом.

Это и есть моя муза, календари помнят мои года.

И если настанет день, где я стану не нужен,

Я найду день, где нужен навсегда.

Добро — это «Да» без паузы, не люблю в себе «Нет»,

Как и мой брат тут не любит танцы.

Искусство отдельных душ, отдельной плоти.

И вряд-ли что-то возьмет, как этот наркотик.

Я ищу тех, что одни из сотен

Против тысяч этих миллионных копий.

И если таков тут ты — откройся миру,

Твой друг поставщик добра и мы — сила.

О чем шумим простыми словами,

Что разольются по родной стране.

О том ли что гражданин тут не открыл тайну,

Чем мы сильней в великой войне.

Быть камнем в огне, или тем, что сгорает,

Твой выбор — всего лишь эхо твоего нутра.

Душе стало больно, она ведь житель рая.

Прошу, не дай уйти ей с утра.

Любовь — это свет из облаков лучами,

Небо не может не давать нам туч.

Я люблю мир простыми вещами,

Со мной мой брат, а значит я везуч.

Отныне не называю песни свое жизнью,

Пусть сама жизнь придумает слова.

Спросишь — зачем мы все идем к вершине?

Просто не жадны на поток добра.

Віддай мою пам'ять іншим тілам, Боже!

Дай і мені стати простим перехожим.

Брати щастя з людей, а не з письмових блоків,

Не брехати, зі своїх ідей жити зітханням.

Це і є моя муза, календарі пам'ятають мої роки.

І якщо настане день, де я стану не потрібен,

Я знайду день, де потрібен назавжди.

Добро — це «Так» без паузи, не люблю в собі «Ні»,

Як і мій брат тут не любить танці.

Мистецтво окремих душ, окремої плоті.

І навряд чи щось візьме, як цей наркотик.

Я шукаю тих, що одні з сотень

Проти тисяч цих мільйонних копій.

І якщо такий тут ти — відкрийся світові,

Твій друг постачальник добра і ми — сила.

Про що шумимо простими словами,

Що розіллються по рідній країні.

Про те, що громадянин тут не відкрив таємницю,

Чим ми сильніші у великій війні.

Бути каменем у вогні, або тим, що згорає,

Твій вибір - лише луна твого нутра.

Душі стало боляче, адже вона житель раю.

Прошу, не дай піти їй ранку.

Любов - це світло з хмар променями,

Небо не може не давати нам хмар.

Я люблю світ простими речами,

Зі мною мій брат, а значить я везуч.

Відтепер не називаю пісні своїм життям,

Нехай саме життя вигадає слова.

Запитаєш — навіщо ми всі йдемо до вершини?

Просто не жадібні на потік добра.