Как и сто лет назад - Darom Dabro

Под пеленой блаженства,

Где скрыта грусть, где мысль как слезы младенца,

В этой стране я и нашел свой путь.

Где пристань кораблей пуста, стоит моё судно на весах.

Время, люди, лица, но вопрос в одном:

Каков он, твой воздух?

Чем мы дышим, не желая странствий?

Вкус свободы.

Да парень, ты в рабстве!

Сегодня я видел солнце на каменном пирсе.

Видел дождь.

И видел Мишу в городской больнице.

В нас столько имен.

Каким сегодня ты будешь для них?

Слабость за добро, остаюсь при своих.

Планеты.

Сколько из вас я не узнаю,

Но верю, что мой багаж из чувств мне не пришел из знаний.

Куда ведет кривая?

И как еще я проникаю в сознание брата

(Рома!) Только правдой.

Не то чтобы ложь нас гложит, пугает чаще,

Не то чтобы святой, просто живу настоящим.

Домашний, бодрящий запах земли Китая,

Духовный брат пусть пропитает силу за текстами.

Пусть знает, что есть добро, пусть чувствует сердцем.

И пусть тут будут только те, кто обладает честью.

(Мои братья. Кто обладает честью. Мои братья.)

(Как и сто лет назад. Как и сто лет назад.)

Как и сто лет назад, поэт живет, пока живет азарт.

Ты хочешь знать за мою жизнь?

Посмотри мне в глаза.

Ты не найдешь того, что ищешь, там нет страха.

Всё то, что нажил, я отдам брату.

Поэт живет, пока живет азарт.

Ты хочешь знать за мою жизнь?

Посмотри мне в глаза.

Ты не найдешь того, что ищешь, там нет страха.

Всё то, что нажил, я отдам брату.

Під пеленою блаженства,

Де прихований сум, де думка як сльози немовляти,

В цій країні я і знайшов свій шлях.

Де пристань кораблів порожня, стоїть моє судно на вагах.

Час, люди, особи, але питання в одному:

Яке воно, твоє повітря?

Чим ми дихаємо, не бажаючи мандрів?

Смак свободи.

Так, хлопче, ти в рабстві!

Сьогодні я бачив сонце на кам'яному пірсі.

Бачив дощ.

І бачив Мишу в міській лікарні.

У нас стільки імен.

Яким сьогодні ти будеш для них?

Слабість за добро, залишаюся при своїх.

Планети.

Скільки з вас я не дізнаюся,

Але вірю, що мій багаж з почуттів мені не прийшов зі знань.

Куди веде крива?

І як ще я проникаю в свідомість брата

(Рома!) Тільки правдою.

Не то щоб брехня нас глине, лякає частіше,

Не що щоб святий, просто живу справжнім.

Домашній, підбадьорливий запах землі Китаю,

Духовний брат нехай просочить силу за текстами.

Нехай знає, що є добро, нехай відчуває серцем.

І нехай тут будуть тільки ті, хто має честь.

(Мої брати. Хто має честь. Мої брати.)

(Як і сто років тому. Як і сто років тому.)

Як і сто років тому, поет живе, поки живе азарт.

Ти хочеш знати за моє життя?

Подивись мені в очі.

Ти не знайдеш того, що шукаєш, там немає страху.

Все те, що нажив, я віддам братові.

Поет живе, доки живе азарт.

Ти хочеш знати за моє життя?

Подивись мені в очі.

Ти не знайдеш того, що шукаєш, там немає страху.

Все те, що нажив, я віддам братові.