Tout S'en Va - Charles Aznavour

Tout s’en va, tout se meurt

Tu ne crois plus à notre bonheur

Et tu deviens sans raison ni cause

Nerveuse et morose, Rose, Rose

Rose, Rose, ah oui!

je me souviens

J’avais quoi, dix-sept ans, toi peux être un peu moins

Quand tu séchais les cours et venais le matin

Pour m’apporter ton coeur comme un bouton de rose

Rose, rose, amour de mon passé

Quand tu venais me voir dans ma chambre au grenier

Je trouvais que ta peau sentait le foin mouillé

Et quand je t’embrassais… mais ça c’est autre chose

Tout s’en va, tout se meurt

Tu veux fermer ta porte à mon coeur

J’entends déjà le vent qui se lève

Pour chasser mes rêves, Eve, Eve

Eve, Eve encore un souvenir

Qui m’a brûlé le coeur avant que de faiblir

J’ai cru devenir fou, j’ai voulu en mourir

Mais le temps guérit tout, un jour sans crier gare

Eve, Eve à mordre follement

Dans le fruit de l’amour, on se brise les dents

Si tu m’as fait du mal j’ai conservé pourtant

Le souvenir des jours… je crois que je m'égare

Tout s’en va, tout se meurt

Je sens qu’en moi s’installe la peur

Tu as déjà bouclé ta valise

Et je réalise, Lise, lise

Lise, Lise ou es-tu aujourd’hui

Toi qui mourrais le jour pour renaître la nuit

Toi qui marchais pieds nus en rêvant sous a pluie

Abhorrant le soleil mais adorant la neige

Lise, Lise et tes cheveux mouvants

Fantasque, inattendue, mi-femme et mi-enfant

Qui tombais dans mes bras parfois en sanglotant

Ou en riant très fort… voyons ou en étais-je?

Tout s’en va, tout ce meurt

Je ne suis plus qu’une ombre dans ton coeur

Et je vois bien qu’en toi tout s’apprête

Pour d’autres conquêtes… Kate, Kate

Kate, Kate à l’accent que j’aimais

Qui malgré ses efforts lorsqu’elle s’exprimait

Ne pouvais s’empêcher d'écorcher le français

Qui bien qu'étant anglaise était pourtant d’argile

Kate, Kate avait mille trésors

Et des taches de rouille agrémentaient son corps

Comme si ses parents l’avait laissée dehors

Trop longtemps sous la pluie… le bonheur fragile

Tout s’en va, tout se meurt

Mais le printemps reviens vainqueur

Les bras chargés de rêves et de fleurs

Et sèche nos pleurs

Et sème en nos coeurs

Ses grains de folie

Ainsi va la vie

Все йде, все вмирає

Ви більше не вірите в наше щастя

І ти стаєш без причини чи причини

Нервовий і похмурий, Роза, Роза

Роза, Роза, о так!

я пам'ятаю

Мені було скільки, сімнадцять, ти можеш бути трохи молодшим

Коли ти пропустив урок і прийшов вранці

Принести мені своє серце, як бутон троянди

Троянда, троянда, любов з мого минулого

Коли ти прийшов до мене в мою кімнату на горищі

Мені здалося, що твоя шкіра пахне мокрим сіном

І коли я поцілував тебе... але це щось інше

Все йде, все вмирає

Ти хочеш закрити свої двері до мого серця

Я вже чую, як посилюється вітер

Щоб переслідувати мої мрії, Єва, Єва

Єва, Єва ще один спогад

Хто спалив моє серце до того, як я знепритомнів

Я думав, що я збожеволію, я хотів померти

Але час лікує все, один день без попередження

Єва, Єва кусати шалено

У плоді любові ми ламаємо зуби

Якщо ти скривдиш мене, я все ще тримаю

Спогад днів...Здається, я блукаю

Все йде, все вмирає

Я відчуваю, як закрадається страх

Ви вже зібрали свою валізу

І я розумію, Лізе, читай

Лізе, Лізе, де ти сьогодні?

Ти, що помер би вдень, щоб відродитися вночі

Ти, що ходив босоніж, мріючи під дощем

Ненавидіться сонцю, але поклоняйтеся снігу

Ліза, Ліза і твоє розпущене волосся

Вигадлива, несподівана, наполовину жінка, наполовину дитина

Хто потрапляв мені в обійми, іноді ридаючи

Або дуже сильно сміятися... давай подивимося, де я був?

Все йде, все вмирає

Я лише тінь у твоєму серці

І я бачу, що в тобі все готується

Для інших завоювань… Кейт, Кейт

Кейт, Кейт з акцентом, який я любив

Хто, незважаючи на її зусилля, коли вона говорила

Не міг не подряпати французів

Хто, хоча й був англійцем, був глиняним

Кейт, у Кейт була тисяча скарбів

І плями іржі прикрашали її тіло

Ніби батьки залишили її надворі

Надто довго під дощем... тендітне щастя

Все йде, все вмирає

Але весна повертається з перемогою

Зброї, навантажені мріями і квітами

І висушити наші сльози

І сіяти в наші серця

Його зерна божевілля

Таке життя