Tendre Arménie - Charles Aznavour

Son sol est sillonné que par ses cicatrices

Dieu l’a mise à l'épreuve sans la ménager

Elle n’a survécue qu’aux prix de sacrifices

Le plus souvent trahie, le plus souvent violée

L’ennemi s’est toujours pressé à ses frontières

Elle a pleuré son sort pourtant s’est ressaisie

D’attaques meurtrières en tremblement de terre

Elle a vécu le pire, pauvre et tendre Arménie

Elle a connu la faim, le froid et la misère

Elle a serré les dents, elle a imploré Dieu

Elle a vu s’engager et ses fils et ses pères

Accompagné des mères avec les larmes aux yeux

Elle a toujours été l’objet de convoitises

Perdue dans ses montagnes aux portes de l’Asie

A deux pas des nuages au choeur de ses églises

Elle a subi son sort douce et tendre Arménie

Son histoire est tachée du sang de mille guerres

De siècles de douleurs comme d’espoirs mort-nés

Ses héros sont couchés dans des vieux cimetières

Couchés mais morts debout face à l’adversité

Elle a gardé sa langue et sauvé sa culture

Elle s’est accrochée pour sortir de la nuit

Mille fois ravagée elle renaissait pure

Pour tout recommencer, belle et tendre Arménie

Dans ce coin tourmenté du monde elle s’accroche

A son destin cruel depuis la nuit des temps

L’arme à proximité de la faux et la pioche

Pour défendre sa terre et nourrir ses enfants

Indépendante enfin sur son sol légendaire

Elle se prend en main et respire et revit

La liberté conquise il y a tout à faire

Avec l’aide de Dieu et la foi et l’envie

Sous la cendre des ans sous les amas de pierres

L’espoir reste permis, jeune et tendre Arménie

Його земля борозна лише його шрамами

Бог випробував її, не шкодуючи

Вона пережила лише ціну жертви

Здебільшого зрадили, здебільшого зґвалтували

Ворог завжди тиснувся до його кордонів

Вона оплакувала свою долю, але взяла себе в руки

Смертельні атаки землетрусу

Вона пережила найгірше, бідну і ніжну Вірменію

Вона знала голод, холод і нещастя

Стиснула зуби, до Бога кричала

Вона бачила займатися і своїх синів, і своїх батьків

У супроводі матерів зі сльозами на очах

Вона завжди була бажаною

Загубився в своїх горах біля воріт Азії

У двох кроках від хмар на хорі його церков

Її спіткала доля мила і ніжна Вірменія

Його історія заплямована кров’ю тисячі воєн

Століття болю, як мертвонароджені надії

Його герої лежать на старих кладовищах

Лежачий, але мертвий, що стоїть перед обличчям біди

Вона зберегла свою мову і зберегла свою культуру

Вона трималася, щоб вибратися з ночі

Тисячу разів спустошена вона відродилася чистою

Почати все спочатку, красива і ніжна Вірменія

У цьому вимученому куточку світу вона чіпляється

На свою жорстоку долю від зорі часів

Зброя біля коси і кирки

Захищати свою землю і годувати своїх дітей

Нарешті незалежна на своїй легендарній землі

Вона піднімається, дихає і знову живе

Завойована свобода є чим зайнятися

З Божою допомогою і вірою і бажанням

Під попелом літ під купами каміння

Залишається надія, молода і ніжна Вірменія