Sonnez les cloches - Charles Aznavour

Tout est calme et serein dans la petite église

Et les cloches joyeuses ont un son cristallin

Tandis que sans savoir l’enfant que l’on baptise

Sourit aux inconnus qui lui tendent les mains

Sonnez les cloches, sonnez bien

Vient de naitre un chérubin

Un don du ciel un don de dieu

Un être pur et merveilleux

Pour la famille rassemblée

En ce jour de félicité

Sonnez les cloches à la volée

Que bénie soit sa destinée

Debout face à l’autel tremblant de tout leur être

Pas tout à fait adultes et déjà plus enfants

Ils se tiennent tous deux émus tandis qu’un prêtre

Les déclare unis devant dieu tout puissant

Sonnez les cloches, sonnez donc

Pour le succès de cette union

Ils ont échangé les anneaux

Pour eux s'élève un jour nouveau

Ils ont dit oui plein de ferveur

Pour le pire et pour le meilleur

Sonnez les cloches, sonnez pour

Le devenir de leur amour

Et les pleurs et le femmes et les cloches raisonnent

Et leurs plaintes funèbre nous glacent le sang

Le noir est la couleur des veillées de l’automne

Et le glas est le est le chant qui fait peur aux vivants

Sonnez les cloches, le tocsin

Pour la misère et le chagrin

Pour les vainqueurs et les vaincus

Pour tous ceux qu’on ne verra plus

Pour le triomphe du tribun

La folie des êtres humains

Sonnez les cloches ???

Pour la guerre et sa connerie

Pour le pape que l’on sacre et le tyran qui crève

Pour rassembler les hommes et appeler au feu

Pour la vie qui parait et celle qui s’achève

Pour Pâques, pour Noël, pour honorer les dieux

Sonnez les cloches et clochetons

Au théâtre des religions

Chacun de nous chacun son tour

Les entendra tinter un jour

Après la vie, après la mort

Elles raisonneront encore

Pour glorifier l'éternité

Au jour du jugement dernier

Pour glorifier l'éternité

Au jour du jugement dernier

У маленькій церкві все спокійно і безтурботно

І веселі дзвіночки звучать кришталево

При цьому не знаючи, що дитина хреститься

Посміхається незнайомим людям, які простягають руки

Дзвоніть у дзвони, дзвоніть

Щойно народився херувимом

Дар з неба подарунок від Бога

Чиста і чудова істота

Для зібраної родини

У цей день блаженства

Дзвоніть у дзвіночки на льоту

Благословенна нехай буде його доля

Стоять обличчям до вівтаря, тремтячи всією своєю істотою

Не зовсім дорослі і вже не діти

Вони обидва стоять зворушені як священики

Оголосити їх єдиними перед Всемогутнім Богом

Дзвоніть у дзвони, дзвоніть

За успіх цього союзу

Вони обмінялися кільцями

Для них світає новий день

Вони сказали так, сповнені запалу

На гірше і на краще

Дзвоніть у дзвони, дзвоніть за

Доля їхнього кохання

І плач, і жінки, і дзвони дзвонять

І від їхніх похоронних лементів наша кров холодна

Чорний – колір осінніх вечорів

А смертний дзвін — це пісня, яка лякає живих

Дзвоніть у дзвони, токсин

За нещастя і горе

Для переможців і переможених

Для всіх тих, кого більше не побачимо

За тріумф трибуни

Божевілля людей

Дзвонити в дзвоники???

За війну та її фігню

За помазаного папу та вмираючого тирана

Зібрати людей і викликати вогонь

За життя, що з’являється і яке закінчується

На Великдень, на Різдво, щоб вшанувати богів

Дзвоніть у дзвіночки і дзвіночки

У театрі релігій

Кожен з нас по черзі

Одного разу почуєш, як вони дзвонять

Після життя, після смерті

Вони ще будуть міркувати

Щоб прославити вічність

У судний день

Щоб прославити вічність

У судний день