Se Acabo Se Termino - Charles Aznavour

Je ne peux détacher

Mes yeux de ton visage

Et ne peux m’empêcher

De penser à demain

Qui s’annonce déjà

Comme un mauvais orage

Qui lavera nos rires

À l’eau de mon chagrin

J’ai le cœur déchiré

Et j’ai mal de comprendre

Que les mots que tu dis

Veulent tous dire adieu

Je regarde sans voir

J'écoute sans entendre

Le chagrin me surprend

Debout silencieux

Je rêve de passé

Quand le présent t’emporte

Qu’il ne me reste plus

Qu'à te serrer la main

Je voudrais la garder

Mais nos amours sont mortes

A deux pas de mon cœur

Tu es déjà si loin

C’est fini, fini, fini, fini, fini, fini, fini

Se peut-il qu’un bonheur

Qui tenait tant de place

Et donnait tant de joie

Disparaisse à jamais

Effaçant de ta vie

Même jusqu'à la trace

Du moindre souvenir

Que l’amour nous a fait

Je ne sais comment faire

Et je ne sais que dire

Je veux paraître fort

Une dernière fois

Les larmes au coin des yeux

Je me force à sourire

D’un sourire forcé

Qui ne te trompe pas

Trop lâche pour mourir

Bien qu’effrayé de vivre

Je compte sur l’oubli

Pour trouver le repos

Il faudra m’habituer

Dans les années à suivre

À des jours sans ta voix

À des nuits sans ta peau

C’est fini, fini, fini, fini, fini, fini, fini

Я не можу розв'язати

Мої очі від твого обличчя

І не можу допомогти

Щоб думати про завтрашній день

яка вже анонсована

Як сильна буря

Хто змиє наш сміх

До води мого горя

У мене розривається серце

І боляче розуміти

Ніж слова, які ви говорите

Всі хочуть попрощатися

Дивлюсь, не бачачи

Слухаю не чуючи

Смуток мене дивує

Тихе стояння

Я мрію про минуле

Коли сьогодення забере тебе

Що в мене більше немає

Чим потиснути вам руку

Я б хотів її зберегти

Але наші кохання мертві

Два кроки від мого серця

Ти вже так далеко

Все закінчилося, закінчилося, закінчилося, закінчилося, закінчилося, закінчилося, закінчилося

Чи може це бути щастям

Хто зайняв стільки місця

І подарував стільки радості

зникнути назавжди

Стирання зі свого життя

Навіть до сліду

Від найменших спогадів

Та любов зробила нас

Я не знаю як

І я не знаю, що сказати

Я хочу виглядати сильною

Останній раз

Сльози в куточках очей

Я змушую себе посміхатися

З вимушеною посмішкою

Хто не помиляється

занадто вільний, щоб померти

Хоча жити страшно

Я покладаюся на забуття

Щоб знайти спокій

Мені доведеться звикати

У наступні роки

До днів без твого голосу

До ночей без твоєї шкіри

Все закінчилося, закінчилося, закінчилося, закінчилося, закінчилося, закінчилося, закінчилося