Quello che si dice - Charles Aznavour

In una vecchia proprieta' via paganini

Con una gatta in liberta'

La tartaruga senza eta' e i canarini

Perche' mamma riposi un po'

Ci penso io, visto che so' a cucinare

Mettere in ordine, pulire

Fare la spesa e perche' no, anche a cucire

Paura a lavorare mai!

Io sono un po’decoratore e un po' stilista

Pero' e' la notte dove so'

Che io do tutto quel che ho', sono un artista

Eseguo un numero speciale

Che chiudo col nudo integrale, che mi si addice

E nella sala vedo che, i maschi dicono di me

«E' un uomo o quello che si dice»…

A cena poi verso le tre

Ho tanti amici intorno a me, di tutti i sessi

C’e' un aria di cordialita'

Un assoluta liberta' senza complessi

Scoprendo delle verita'

Sul conto di chi non ci va' lo lapidiamo

Con umorismo sempre, ma

Con raffinata crudelta' lo distruggiamo

C’e' qualche ritardato che

Crede di scimmiottare me, con l’ancheggiare

Povera gente che non sa'

Quanto ridicola si fa' da compatire.

Gente che ride piu' che puo'

Parla con gesti da tenore e grande attrice

Io, lazzi e frizzi lascio che passino alti su di me

«Un uomo o quello che si dice»…

E quando all’alba rientrero'

A casa mia ritrovero' la mia tristezza

Parrucca e ciglia togliero'

Ma i segni non cancellero' della stanchezza

Mi stendo ma non dormo mai

Penso ai miei amori derisori e senza gioia

A lui che so' soltanto io

E infiamma bello come un dio i miei pensieri

Parlargli, io, non osero'

So che non gli rivelero' la mia condanna

Se il meglio della verde eta'

In letti anonimi lo da ad una donna

Pero' non mi guardate mai

Con aria di severita' giudicatrice

Che colpa posso avere se

Madre natura fa di me:

«Un uomo o quello che si dice»…

У старовинній власності через Паганіні

З котом на волі

Нестаріюча черепаха і канарок

Чому мама відпочиває

Я подбаю про це, бо вмію готувати

Прибирання, прибирання

Ходити по магазинах, а чому б і ні, навіть шити

Боюсь ніколи не працювати!

Я трохи декоратор і трохи стиліст

Але це ніч, де я знаю

Що я віддаю все, що маю, я художник

Я веду спеціальний випуск

Який я закриваю повним ню, який мені підходить

А в залі бачу, що про мене говорять самці

«Це чоловік, чи як вони кажуть» ...

На вечерю потім близько третьої

Навколо мене багато друзів різної статі

Тут панує сердечність

Абсолютна свобода без комплексів

Відкриття істин

Тих, хто не їде, закидаємо камінням

З гумором завжди, але

З витонченою жорстокістю ми її руйнуємо

Є якісь відсталі, які

Він думає, що імітує мене, зависаючи

Бідні люди, які не знають

Як смішно жаліти.

Люди, які сміються якнайбільше

Говоріть жестами тенора і великої актриси

Я, жарти та жарти, я дозволив їм пройти високо наді мною

«Чоловік чи що кажуть»...

А коли повернуся на світанку

У своїй хаті я знайду свій смуток

Перуку і вії зніму

Але ознаки втоми не зітруть

Я лежу, але ніколи не сплю

Я думаю про свої глузливі й безрадісні кохання

Йому, що знаю тільки я

І це розпалює мої думки, красиві, як бог

Поговори з ним, я, я не наважився"

Я знаю, що не збираюся розкривати йому свій вирок

Якщо найкраще з зеленого віку

На анонімних ліжках віддає його жінці

Але ніколи не дивись на мене

З виглядом оцінки суворості

У чому я можу бути винен, якщо

Мати-природа робить мене:

«Чоловік чи що кажуть»...