Moi - Charles Aznavour

Moi, je ne suis pas ce que l’on croit, je ne suis pas ce que l’on voit

Je suis plus grand qu’on l’imagine

Et vu avec les yeux du cœur, ma taille c’est de l’intérieur

Qu’on la devine

Moi, qui fais le clown, le cabotin, qui noie ses rêves dans l’absinthe

Et se vautre dans la luxure

Je sais, je sens que mon destin à Paris fera son chemin

Dans la peinture

J’ai quitté ma vie de château, avec mes toiles et mes pinceaux

Pour me fuir et fuir mes problèmes

Et rencontrer un monde à part, pratiquant que l’amour et l’art

Et vivant la vie de bohème

Moi, qui suis ni grand ni séduisant, j’ai connu le bonheur pourtant

Dans les bras de filles légères

Fortes danseuses de cancan, maigres diseuses de beuglant

Parfois vulgaire

Moi, j’ai déguisé le plus souvent et mon corps et mes sentiments

Quitte à frôler le ridicule

Saoul, à en oublier mon nom, j’ai vomi plus que de raison

Ma particule

J’ai des tempêtes sous mon front, je suis fait de contradictions

Je trahis mon vent par faiblesse

En trouvant, c’est vrai je l’avoue, chez les putes et les voyous

Souvent des élans de noblesse

Moi, que d’aucun toisent avec mépris, jugeant ma taille et mes folies

Du haut de leur condescendance

S’ils savaient ces sombres crétins, qu'à mes yeux se sont eux les nains

Insectes de peu d’importance

Moi, je ne suis pas ce que l’on croit, je ne suis pas ce que l’on voit

Venez explorer mon mal-être

Enfoui sous mes provocations, sous les murs de la dérision

Se cache la beauté peut-être

Я не те, що ти думаєш, я не те, що ти бачиш

Я більший, ніж ти думаєш

І бачимо очима серця, моя талія всередині

Давайте гадати

Я, який грає клоуна, плейбоя, який топить свої мрії в абсенті

І тонути в пожадливості

Я знаю, я відчуваю, що моя доля в Парижі зробить свій шлях

На картині

Я залишив своє замкове життя, зі своїми полотнами і своїми пензлями

Щоб тікати від мене і моїх проблем

І зустріти світ нарізно, практикуючи тільки любов і мистецтво

І жити богемним життям

Я, який не високий і не привабливий, ще знав щастя

В обіймах світлих дівчат

Сильні танцюристи канкан, худорляві рикули

іноді вульгарний

Я, я маскув більшість часу і своє тіло, і свої почуття

Навіть якщо це межує зі смішним

П'яний, забувши своє ім'я, я вирвав більше, ніж треба

Моя частинка

У мене буря під бровою, я з суперечностей

Від слабкості зраджу свій вітер

Знайшовши, це правда, визнаю, серед повій і головорізів

Часто спалахи благородства

Мене, на якого деякі з презирством дивляться зверхньо, ​​судячи про мій зріст і мої дурості

З вершини їхнього поблажливості

Якби вони знали цих темних кретинів, то в моїх очах вони карлики

Комахи невеликого значення

Я не те, що ти думаєш, я не те, що ти бачиш

Приходь дослідити мій дискомфорт

Похований під моїми провокаціями, під стінами насмішок

Може, приховуючи красу