Les jours - Charles Aznavour

Les jours qui vont, les jours qui viennent, les jours de joie, les jours de

peine

Ça vient, ça va et ça s’enchaîne, on en retient, on en oublie

D’autres se gravent en nos mémoires, en pièces roses ou pièces noires

Et qui écrivent une histoire, qui devient celle d’une vie

Les jours qui courent et se répètent, ceux d’un passé que l’on regrette

Qui ont creusé une cachette, dans le grenier de nos pensées

Les jours joyeux de l’insouciance, les jours heureux de l’inconscience

De l’enfance à l’adolescence, du temps d’aimer et d'être aimé

Les jours qui souvent se confondent, dans la solitude profonde

Des cœurs brisés, des seuls au monde, qui ne savent à quoi s’accrocher

Alors que ceux d’hier surnagent, en souvenirs et en images

Tandis que se tournent les pages, d’un bonheur désarticulé

Les jours où sans sonner l’alarme, l’amour va remballant ses charmes

Transformant les rires en larmes, pour aller ailleurs se donner

Ces jours noirs qui prennent la fuite, pour d’autres bras, pour d’autres gites

Au moment où la messe est dite, pour un cœur vide et saccagé

Les jours bénis, les jours étranges, des souvenirs que l’on engrange

Les jours de toi et moi mon ange, de notre vie récompensée

Par cet amour vibrant qui sème, nos parcours de mille je t’aime

Au cœur d’une vie de bohème, mais qui meurt quand meurt le passé

Les jours où l’amour se sublime, invente des mots et des rimes

Et qui jour après jour s’exprime, en déclinant le verbe «aimer»

Les jours auxquels nos cœurs s’agrippent, sans état d'âme nous étripent

Et qui peu à peu s'émancipent, pour partir sans se retourner

Jours d’aujourd’hui au vent léger, ou jours d’hier assassinés

Дні, що минають, дні, що приходять, дні радості, дні

смуток

Воно приходить, йде і йде, дещо ми пам’ятаємо, дещо забуваємо

Інші вигравірувані в наших спогадах у рожевих чи чорних шматочках

І хто пише історію, яка стає історією на все життя

Дні, які біжать і повторюються, ті минулі, про які ми шкодуємо

Хто викопав схованку, на горищі наших дум

Щасливі дні безрозсудності, щасливі дні непритомності

З дитинства до юності час любити і бути коханим

Дні, які часто зливаються, в глибокій самотності

Розбиті серця, єдині в світі, які не знають, за що триматися

Як пливуть вчорашні в спогадах і образах

Поки сторінки перегортаються, нерозбірливого щастя

Дні, коли, не бивши тривоги, кохання збирає свої принади

Перетворюючи сміх на сльози, щоб піти кудись ще дати

Ці чорні дні втікають, за іншу зброю, за інше житло

Як кажуть меса, за порожнє й розбите серце

Благословенні дні, дивні дні, спогади, які ми створюємо

Дні тебе і мене, мій ангел, нашого життя винагородили

Через цю яскраву любов, яка сіє, наші тисячі шляхів я люблю тебе

В основі богемного життя, але яке вмирає, коли вмирає минуле

Дні, коли любов сублімує себе, вигадує слова і рими

І який день за днем ​​виражається, відхиляючи дієслово «любити»

Дні, до яких чіпляється наше серце, без клопоту, випотрошують нас

І які потроху звільняються, щоб піти, не оглядаючись

Сьогоднішні дні на легкому вітрі, або вчорашні дні вбиті