Les Aventuriers - Charles Aznavour

Ils s’en sont allés

Aussi loin que leur bateau pouvait les emporter

Pour savoir ce qu’on trouvait au bout de l’univers

Pour savoir où finissait la mer

Ils se sont perdus

Entre le soleil et l’eau qui n’en finissait plus

Accrochés dans les haubans les yeux vers l’horizon

A deux doigts d’en perdre la raison

Pour pouvoir tenir

Pour ne pas se laisser mourir

Ce qu’il leur a fallu subir

Le saura-t-on jamais?

Mais Dieu leur a donné

Des princesses pour esclaves

Et des droits enchaînés

Et les clés d’un paradis d’un monde merveilleux

Des empires aux trésors fabuleux, fabuleux

Ils étaient partis

Parce qu’ils devaient trouver le monde trop petit

Dégoûtés par les amis, déçus par leurs amours

Fatigués de vivre au jour le jour

Les uns sont restés

Et leurs noms sont maintenant appris des écoliers

Ils ont dû mourir un jour en contemplant aux nues

Les étoiles d’un ciel inconnu

Certains moins heureux

Sont un jour revenus chez eux

Pour vieillir au coin d’un grand feu

Dévorés de regrets

Mais d’autres partiront

Et ce qu’on fait leurs aînés

Ceux-là le referont

Quand la terre n’aura plus aucun secret pour eux

Ils iront conquérir dans les cieux

Ces eldorados, ces immensités

Dont nous font cadeau les aventuriers

Вони пішли геть

Наскільки міг їх занести човен

Щоб дізнатися, що було наприкінці Всесвіту

Щоб знати, де закінчилося море

Вони заблукали

Між сонцем і безмежною водою

Висячи в саванах, очі в обрій

Близько до втрати розуму

Щоб вміти тримати

Щоб не дати собі померти

Те, що їм довелося пережити

Чи дізнаємося ми коли-небудь?

Але Бог дав їх

Принцеси для рабів

І закуті права

І ключі від раю дивовижного світу

Казкові, казкові імперії скарбів

Вони пішли

Тому що їм довелося знайти світ занадто малим

Огидний друзями, розчарований їхнім коханням

Втомився жити день у день

Деякі залишилися

А їхні імена тепер дізнаються від школярів

Вони, мабуть, померли одного дня, дивлячись у хмари

Зірки невідомого неба

Деякі менш щасливі

Одного разу прийшов додому

Старіти біля великої пожежі

Поглинений жалем

Але інші підуть

А що ми робимо своїм старшим

Ті зроблять це знову

Коли земля для них більше не матиме таємниць

Вони переможуть на небесах

Ці ельдорадо, ці безміри

Подарований нам авантюристами