L'âge D'aimer - Charles Aznavour

L'âge d’aimer, ça n’a pas d'âge

Quinze ans, quarante ou davantage

Tant que le coeur bat dans sa cage

On a l'âge d’aimer

C’est l'âge des années frivoles

Où soudain la raison s’affole

Lorsque le corps prend la parole

On a l'âge d’aimer

Si ta couleur n’est pas la mienne

Si mon âge est distant du tien

On s’aimera quoi qu’il advienne

Nous avons l'âge de nos veines

Et l’amour est notre destin

Qui sait où commence, où s’arrête

L'âge puéril, l'âge un peu bête

Gravé dans nos coeurs et nos têtes

L'âge d’aimer

L'âge d’aimer

Lorsque, oubliant ses différences

Le corps veut vivre ses violences,

La peau souffrant ses impatiences,

On a l'âge d’aimer

À l'âge où le désir nous rive

Quand la raison perd sa dérive

Au cri d’un «qui m’aime me suive»

On a l'âge d’aimer

Vois notre sol devient nuage

On a l’enfance au fond des yeux

Quand on aime on a le même âge

Le coeur fomente des orages

Et l’amour joue avec le feu

Quinze ans, quarante ou davantage

De voyage en vagabondage

Quand je devrai, tournant la page

Émigrer de l'âge d’aimer,

Je n’aurai plus aucun courage

Je serai plus vieux que le temps,

Aussi c’est désespérément

Qu’avec toi je m’agrippe à l'âge

Mon amour, à l'âge d’aimer

Вік, щоб любити, він не має віку

П'ятнадцять, сорок і більше

Поки серце б'ється в своїй клітці

Ми достатньо дорослі, щоб любити

Це вік легковажних років

Де раптом розум панікує

Коли тіло говорить

Ми достатньо дорослі, щоб любити

Якщо твій колір не мій

Якщо мій вік далекий від твого

Ми будемо любити один одного незважаючи ні на що

Ми вік наших вен

А кохання – наша доля

Хто знає, з чого почати, де зупинитися

Дитячий вік, якийсь дурний вік

Закарбувалося в наших серцях і умах

Вік кохання

Вік кохання

Коли, забуваючи його відмінності

Тіло хоче відчути його насильство,

Шкіра страждає від нетерпіння,

Ми достатньо дорослі, щоб любити

У тому віці, коли бажання приковує нас

Коли розум втрачає рух

На крик "той, хто любить мене, йде за мною"

Ми достатньо дорослі, щоб любити

Дивіться, наша земля стає хмарою

У нас дитинство в очах

Коли ми любимо, ми ровесники

Серце збуджує бурі

А кохання – це гра з вогнем

П'ятнадцять, сорок і більше

Від подорожі до мандрів

Коли я повинен, гортаю сторінку

Емігрувати з віку кохання,

У мене більше не буде сміливості

Я буду старше часу,

Так це відчайдушно

Що з тобою я чіпляюся за вік

Моя любов, у віці кохання