How Sad Venice Can Be - Charles Aznavour

How sad Venice can be When you return alone

To find a memory

In every paving stone

I walk among the birds

That fill San Marco’s Square

With echoes of her words

Around me in the air

How sad Venice can be When the mandolins play

A song she sung for me One unforgotten day

Like images of sleep

The gondoliers go by But when I try to weep

I find my tears are dry

How sad Venice can be When mist is in your eyes

And you can hardly see

As pidgeons fill the skies

I find the little street

And then the old caf?

Where we would always meet

To dream away the day

How sad Venice can be Beneath the silent moon

That rises from the sea

And silvers the lagoon

I hear the vespers chime

And cross the Bridge of Sighs

I know that it is time

To bid my last goodbyes

There’s nothing more to say

I pass beneath the light

And then I turn away

From Venice in the night

How sad Venice can be It’s too lonely to bear

When you have lost the love

That you discovered there.

Якою сумною може бути Венеція, Коли ти повертаєшся сам

Щоб знайти спогад

У кожній бруківці

Я гуляю серед птахів

Це заповнює площу Сан-Марко

З відлунням її слів

Навколо мене в повітрі

Якою сумною може бути Венеція, Коли грають мандоліни

Пісня, яку вона заспівала для мене Одного незабутого дня

Як зображення сну

Гондольєри проходять Але коли я намагаюся плакати

Я бачу, що мої сльози висохли

Якою сумною може бути Венеція, коли туман в очах

І майже не видно

Як голуби заповнюють небо

Я знаходжу вуличку

А потім старе кафе?

Де ми завжди зустрічаємося

Щоб мріяти про цей день

Якою сумною може бути Венеція Під тихим місяцем

Що піднімається з моря

І срібляє лагуну

Я чую передзвін вечірні

І перетнути Міст зітхань

Я знаю, що настав час

Щоб останнє прощання

Більше нема чого сказати

Я проходжу під світлом

І тоді я відвертаюся

З Венеції вночі

Якою сумною може бути Венеція Це занадто самотньо переносити

Коли ти втратив кохання

Що ви там виявили.