De Moins En Moins - Charles Aznavour

Sur mon visage

Le temps cruel a imprimé ses crocs

Et au passage

Dans mon coeur a fait bien plus d’un accroc

Quand je m’affronte

Devant mon miroir le matin

Je m’en rends compte

Je me ressemble de moins en moins

Et ma jeunesse

Que l’amour devait tendrement orner

Par maladresse

N’a enfanté que des rêves mort-nés

Depuis je triche

Avec moi-même j’en conviens

Mais je m’en fiche

Je me ressemble de moins en moins

Au vent qui passe

Que sont mes espoirs devenus, depuis

Tout casse et lasse

Ma vérité n’est pas sortie de son puits

Dans ses eaux troubles

Je ne peux plus je le vois bien

Trouver mon double

Je me ressemble de moins en moins

Mes joies sont ternes

La fleur de l’espoir en moi s’est fanée

Mon coeur en berne

Porte toujours le deuil de ces années

L’adolescence

Me semble si proche et si loin

Lorsque j’y pense

Je me ressemble de moins en moins

De moins en moins

На моєму обличчі

Жорстокий час відбив свої ікла

І до речі

У моєму серці зробив не одну заминку

Коли я конфліктую

Вранці перед моїм дзеркалом

Я розумію

Я все менше схожий на себе

І моя молодість

Ця любов повинна ніжно прикрашати

За незграбністю

Тільки народжував мертвонароджені сни

Оскільки я обманюю

З собою я згоден

Але мені байдуже

Я все менше схожий на себе

До попутного вітру

Якими з тих пір стали мої надії

Все зламане і втомлене

Моя правда не вийшла з колодязя

У його неспокійних водах

Я більше не можу, я бачу це

знайди мого двійника

Я все менше схожий на себе

Мої радості нудні

Квітка надії в мені зів’яла

Моє серце стиснуто

Досі сумує за тими роками

підлітковий вік

Здається так близько і так далеко

Коли я думаю про це

Я все менше схожий на себе

Менше й менше