De Deraison En Deraison - Charles Aznavour

De déraison en déraison

Tourne le bal de mes saisons

Tourne le monde

Quand d’insomnie en insomnie

Je sens les matins de ma vie

Qui se confondent

Avec mes nuits

Aveuglé par le verbe aimer

J’ai laissé l’amour s’essouffler

Dans ses tumultes

Et d'âge d’enfant à vieillard

J’ai occulté sans le vouloir

Mon âge adulte

Quelque part

De déraison en déraison

Je vis sevré de mes passions

En somnambule

En équilibre malgré moi

Tous mes émois vidés de toi

Se coagulent

Et prennent froid

Dès lors qu’il faut tirer un trait

Sur le bonheur et ses attraits

Ses joies terrestres

En voyant son soleil pâlir

L' amour n’ayant plus d' avenir

Se défenestre

Pour mourir

De déraison en déraison

Tout le lot de mes illusions

Sur toutes choses

Quand de nuits blanches en cauchemars

Le souffle froid du désespoir

J’aime les roses

De mes espoirs

Que sont nos amours devenus?

Je me retrouve las

Venu le regard vide

Mes lendemains hypothéqués

Mes illusions décapitées

Comme invalide

De penser

De déraison en déraison

Loin de toi je cultive

Mon champ d’amertume

Et de mon passé disparu

Mon cœur ne récolte vois-tu

Qu’un peu d'écume

Et rien de plus

Moi je cherche encore et toujours

L’ombre fuyante d' un amour

Et de moi-même

Emportant le deuil dès hier

Des printemps morts sur les hivers

De nos «je t’aime «Mis en terre

Від божевілля до божевілля

Переверни м'яч моїх сезонів

перевернути світ

Коли від безсоння до безсоння

Я відчуваю ранки свого життя

які зливаються

З моїми ночами

Засліплений дієсловом любити

Я дозволив коханню вийти з ладу

У його метушні

І від дитини до старого

Я ненавмисно окультивував

моє доросле життя

Десь

Від божевілля до божевілля

Я живу відучений від своїх пристрастей

Лунатизм

У рівновазі, незважаючи на себе

Усі мої емоції звільнилися від тебе

Коагулювати

І застудитися

Як тільки треба провести лінію

Про щастя та його принади

Його земні радості

Бачити, як його сонце згасає

У кохання немає майбутнього

захищатися

Вмирати

Від божевілля до божевілля

Вся порція моїх ілюзій

На всі речі

Коли від безсонних ночей до кошмарів

Холодний подих відчаю

Мені подобаються троянди

З моїх сподівань

У що перетворилися наші кохання?

Я відчуваю себе втомленим

Прийшов тупо витріщившись

Мій закладний завтра

Мої обезголовлені ілюзії

Як недійсні

Витрачати

Від божевілля до божевілля

Далеко від тебе я культивую

Моє поле гіркоти

І з мого зниклого минулого

Моє серце не жне, бачиш

Просто трохи піни

І нічого більше

Шукаю знову і знову

Швидка тінь кохання

І про себе

Несуть траур від вчорашнього дня

Мертві весни на зими

Наші «Я люблю тебе» закладені в землю