Ce Métier - Charles Aznavour

De galères en galas

A Paris, en province

De scène d’Opéra

En spectacle de rue

De fabuleux contrats

En cachets plus que minces

Pour nous quoi qu’il en soit

Le rêve continue

Ce métier, c’est le pire et c’est le meilleur

On a beau s’en défendre il nous tient et nous hante

Que l’on soit comédien, danseur ou que l’on chante

Ce métier, il fait mal comme il fait rêver

Et du «temps des cerises» à «être ou ne pas être»

Que l’on soit débutant ou déjà passé maître

Au plus haut de l’affiche, ou à peine cité

Il est notre patrie et notre champ d’honneur

Du vieux conservatoire ou enfant de la balle

Notre seul horizon est au fond d’une salle

Notre soleil jamais qu’un coup de projecteur

Ce métier, qui tient tous nos sens en éveil

D'échec retentissant en triomphale route

Qui nous gonfle d’orgueil, ou nous détruit de doute

Ce métier est le seul jardin de nos merveilles

De nuits de dépression

Après que la critique

A tort ou à raison

Nous traîne dans la boue

De moment d'émotion

En instant de panique

On entre en religion

A l’heure ou tout ce joue

Ce métier de crève faim de va-nu-pieds

Que ce soit à l'écran, sur scène ou bien en piste

Il faut pour le tenter être un rien utopiste

Car il fait peu d'élu pour beaucoup d’appelés

Ce métier qui peut nous abolir parfois

Commandeur de Paris, ou Sir en Angleterre

Les Sept d’or, les Césars les triomphes ou Molières

C’est toujours le public au fond qui les octroie

Fier sous les quolibets, humble sous les bravos

Faussement protégé par le mot de Cambronne

Émouvant, hilarant, en forme ou bien aphone

Mais déchiré de trac au lever de rideau

Ce métier, n’est pas facile à assumer

Bâti sur le succès il rend tout vulnérable

Mais bien que sans mémoire, et bien qu’impitoyable

Il reste le plus beau car c’est notre métier

Il reste le plus beau, car c’est notre métier

Від галер до галак

У Парижі, в провінції

Оперна сцена

У вуличному виступі

Чудові контракти

У більш ніж тонких марках

Все одно для нас

Мрія триває

Ця робота найгірша і найкраща

Скільки б ми не захищалися, це тримає нас і переслідує

Незалежно від того, чи ви актор, танцюрист чи співак

Ця робота болить, ніби змушує мріяти

І від «вишневого часу» до «бути чи не бути»

Незалежно від того, чи ви новачок, чи вже майстер

Високий тариф або майже не згаданий

Він наша Батьківщина і наша нива честі

Старої оранжереї або дитини балу

Наш єдиний горизонт знаходиться в задній частині кімнати

Наше сонце не лише прожектор

Ця професія, яка не дає розбудити всі наші почуття

Резонансна невдача на тріумфальній дорозі

Хто надихає нас гордістю, чи нищить нас сумнівом

Це ремесло – єдиний сад наших чудес

Ночі депресії

Після критики

Правильно чи неправильно

тягне нас через багнюку

Моменти емоцій

У момент паніки

Ми входимо в релігію

У той час, коли все це грає

Це професія голодуючих босоніж

На екрані, на сцені чи на трасі

Треба бути трохи утопістом, щоб спробувати

Бо мало вибраних для багатьох покликаних

Ця робота, яка іноді може нас скасувати

Командор Парижа, або сер в Англії

Золота сімка, Цезарі, Тріумфи або Мольєри

Це завжди аудиторія внизу, що дарує їм

Гордий під глузування, скромний під оплески

Помилково захищений словом Камбронна

Рухливий, веселий, підтягнутий або безголосий

Але розривається від страху сцени, коли піднімається завіса

Взятися за цю роботу непросто.

Побудований на успіху, він робить все вразливим

Але хоч і безпам'ятний, і хоч безжальний

Він залишається найкрасивішим, тому що це наша робота

Він залишається найкрасивішим, бо це наша робота