Ayer Aún - Charles Aznavour

En mi ayer, lejano ya

En cada amanecer gozaba el despertar

Vivía sin contar las horas que se van

Tenía juventud y ganas de cantar

El tiempo se llevó los sueños que forjé

En ruinas convirtió las torres que elevé

Negándome la luz y el fuego de mi fe

Cegando sin piedad la ilusión que sembré

En mi ayer la vanidad

Me hacía malgastar mi alegre juventud

Estaba confundido y hasta me creí

Que el ritmo del reloj era más lento para mí

Andaba sin volver la vista para atrás

Mi lema era vencer y nunca claudicar

Seguía los dictados de mi corazón

Mi sola voluntad, primero y siemre yo

El ayer lejano está

Yo pienso que talvez, no supe aprovechar

El tiempo que se fue, los años que perdí

Vacío y soledad tan sólo queda en mí

La llama del amor he visto consumir

Mi última amistad se niega a proseguir

No se por donde andar, no tengo a donde ir

Ni mano que estrechar, ni puerta en que pedir…

Hoy todo terminóque lejos queda ya

La fe en el porvenir y en la felicidad

Recuerdos del ayer, ardiente juventud

Que ya se fue

У моєму вчорашньому, далекому

Кожного світанку я любив прокидатися

Я жив, не рахуючи годин, що минають

Я був молодий і хотів співати

Час забрав мої мрії

У руїни перетворилися вежі, які я підняв

Заперечуючи мені світло і вогонь моєї віри

Безжально засліплює ілюзію, яку я посіяв

У моєму вчорашньому марнославстві

Це змусило мене змарнувати свою щасливу молодість

Я був розгублений і навіть повірив собі

Щоб годинник бився для мене повільніше

Він йшов, не оглядаючись

Моїм девізом було перемагати і ніколи не здаватися

Я дотримувався велінь свого серця

Моя єдина воля, перша і завжди я

Далекий вчорашній день

Я думаю, що, можливо, я не знав, як скористатися

Час, який минув, роки, які я втратив

Залишається лише в мені порожнеча й самотність

Я бачив, як полум’я любові поглинає

Моя остання дружба відмовляється продовжувати

Я не знаю куди йти, мені нікуди

Немає руки, щоб потиснути, немає дверей, щоб запитати...

Сьогодні все скінчилося, що далеко

Віра в майбутнє і в щастя

Спогади вчорашньої, полум’яної молодості

що вже немає