A mia moglie - Charles Aznavour

Quando l’aratro dell’età i nostri visi segnerà

Con i lunghi solchi che vi avrà scavato

I nostri figli, grandi ormai, saranno andati via di qui

Per aumentare, in fondo a noi, il vuoto

Quand’ogni gesto nascerà più lento nell’intimità

Per tutto il tempo che sarà passato

Parlarsi, allora, non sarà pensare a quello che verrà

Ma ricordare tutto ciò che è stato

A passi lenti, tu verrai, con me, per viali di azalee

Senz’avvenire, e con le idee più chiare

Non sarà facile, però, malgrado quello che dirò

Negare il tempo che non può tornare

Quando la nostra vita in due

Progetti nuovi non avrà

Avremo un libro da poter aprire

Memorie scritte insieme a te

Senza concluderle, perchè

Solo il finale mancherà ancora

Quando il mio tempo sfiorerà

La soglia dell’eternità

E qualche cosa mi dirà: «Ci siamo»

Quando, guardandoti, vedrò

Che senza il nostro amore, no

Non avrai più quei giorni tuoi di prima

Quando più calmo sembrerò

E la tua mano cercherò

Perchè il mio polso batterà più piano

Dopo aver accettato Dio

Prima di andarmene, lo so

Un’altra volta, se potrò

Io ti dirò, come un addio: «Ti amo…»

Коли плуг віку відмітить наші обличчя

З довгими борознами, які він викопає у вас

Наші дорослі діти підуть звідси

Збільшувати в глибині нас порожнечу

Коли кожен жест народжується повільніше в близькості

За весь час, що минув

Тоді розмовляючи один з одним, не будеш думати про те, що буде

Але згадайте все, що було

Повільними кроками ти підеш зі мною по алеях азалій

Без майбутнього і з більш чіткими ідеями

Але це буде нелегко, незважаючи на те, що я скажу

Заперечення часу, який не може повернутися

Коли наше життя на два

Нових проектів не буде

У нас буде книга, яку ми зможемо відкрити

Спогади, написані з тобою

Не укладаючи їх, чому

Тільки фінал все одно буде відсутній

Коли мій час закінчиться

Поріг вічності

І щось мені підкаже: «Ось ми»

Коли, подивившись на вас, я побачу

Це без нашої любові, ні

У вас більше не буде тих ваших днів, як раніше

Коли буде спокійніше здаватися

І твою руку я постараюся

Бо моє зап'ястя битиме повільніше

Після прийняття Бога

Перед тим як піти, я знаю

Іншим разом, якщо зможу

Я скажу тобі на прощання: «Я тебе люблю...»