Время Мары - Butterfly Temple

Как во поле сеча, на небе пожары,

Земля во слезах тонет в громе ударов

На попранных землях, сжигая и руша,

Нечистою сталью кромсают нам души.

Вздохнув полной грудью проклятые стрелы,

Мечом разорвать ненавистное тело.

За добрую память, за гордое племя,

Согреется кровью спасенное семя

Вздохнув полной грудью проклятые стрелы,

Мечом разорвать ненавистное тело.

За милые земли, за мать и за сына,

Вцепиться в врага и навеки остынуть…

Напившись свободой и лютой обидой

В мареве кровном свет солнца увидеть

За добруб память, за гордое племя,

Согреется кровью спасенное семя

Плакали раны, полные воли,

Смертью текли родники

Воинов сердца, опаленные болью —

Жертвы проклятой руки

Воинам славу травы разносят — вечный сны

Стылую кровь их реки уносят светом луны

Полный печали огненный пепел, мердцем пронизана высь

Воина Дух в поле вечен и светел, крови его поклонись

Встанут живые, гордые Воины, за мертвых, за павших, уставших от бойни,

За сильную Духом бездонную чару, песнь одиночества — вечная Слава

Как во поле сеча, на небе пожары,

Земля во слезах тонет в громе ударов

На попранных землях, сжигая и руша,

Нечистою сталью кромсают нам души.

Вздохнув полной грудью проклятые стрелы,

Мечом разорвать ненавистное тело.

За милые земли, за мать и за сына,

Вцепиться в врага и навеки остынуть…

Як у поле січа, на небі пожежі,

Земля в сльозах тоне в громі ударів

На попраних землях, спалюючи і руша,

Нечистою сталлю шматують нам душі.

Зітхнувши на повні груди прокляті стріли,

Мечем розірвати ненависне тіло.

За добру пам'ять, за горде плем'я,

Зігріється кров'ю врятоване насіння

Зітхнувши на повні груди прокляті стріли,

Мечем розірвати ненависне тіло.

За милі землі, за мати і за сина,

Вчепитися у ворога і навіки охолоннути...

Напившись свободою та лютою образою

У мареві кровному світло сонця побачити

За добруб пам'ять, за горде плем'я,

Зігріється кров'ю врятоване насіння

Плакали рани, повні волі,

Смертю текли джерела

Воїнів серця, обпалені болем

Жертви проклятої руки

Воїнам славу трави розносять — вічні сни

Стилу кров їхньої річки забирають світлом місяця

Повний смутку вогненний попіл, мерцем пронизана висота

Воїна Дух у поле вічний і світлий, крові його вклонися

Встануть живі, горді Воїни, за мертвих, за палих, втомлених від бойні,

За сильну Духом бездонну чару, пісню самотності — вічна Слава

Як у поле січа, на небі пожежі,

Земля в сльозах тоне в громі ударів

На попраних землях, спалюючи і руша,

Нечистою сталлю шматують нам душі.

Зітхнувши на повні груди прокляті стріли,

Мечем розірвати ненависне тіло.

За милі землі, за мати і за сина,

Вчепитися у ворога і навіки охолоннути...