Ворон - Смерть - Butterfly Temple

Вьюгой, скользкой белой плетью

Вьёт тропинку в поле хладный морок-ветер,

Стужей, выжигая небо...

Плыли над равниной стылой

К ледяному Солнцу из колючей пыли

Облака-ладьи неспешно...

Знаешь, я уже не вижу, как ты тихо плачешь.

Лёд под самым сердцем помнит, как душа жила и пела...

На лугах в кострах до звёзд —

Искры в макушках берёз.

Гребни брызг весёлых вод

По брегам сметают мёд,

Завлекают в дивный круг

Заплетают сотни рук.

Разлетись душой простор

Горестям наперекор.

Жги огонь, целуй хлеба,

Разгорайся, кутерьма,

Колесо кати — верти

Солнце в ночь вперед лети!

Хороводит Солнце!

Хороводит Солнце!

Гой ты матушка-вода,

Окати — люби меня,

Закружи в водоворот,

В омут навий колоброд.

Зажигайте небеса,

Распускайте пояса,

Удаль молодцы кажи —

По полянам ворожит.

Хороводит Солнце!

Хороводит Солнце!

Запевайте, девки, хором,

Песню, что поют луга,

Заплетайте косы в травы

Донага!

Поите нежной лаской

Тёплые стога,

Облачитесь в тело лета донага!

Запевайте, братья, хором

Песню, что поёт трава,

Накрывайте снедью поле —

Пир–гора!

Целуйте красных девок,

Томным Огнем трав!

Пляски Солнца, тело лета да жара!

Ай ты, лета тёплый свет,

Свет-подсолнух ярый цвет,

Кинься коршуном с небес,

Радугой наполни лес.

Закликайте чудеса,

Вихрем чудо-колеса

На воде рисуй огни

В темень ночи отпусти.

Хороводит Солнце!

Хороводит Солнце!

...тихо сядь со мною рядом,

Я уже не слышу, как ты тихо плачешь.

Ты меня целуешь прямо в губы – ледяные ставни...

Рвётся внутрь стужа скользкой белой плетью,

В небе облака-ладьи навечно...

Завірюхою, слизьким білим батогом

В'є стежку в полі холодний морок-вітер,

Стужій, випалюючи небо...

Плили над рівниною стилом

До крижаного Сонця з колючого пилу

Хмари-човни неспішно...

Знаєш, я вже не бачу, як ти тихо плачеш.

Лід під самим серцем пам'ятає, як душа жила та співала...

На луках у багаттях до зірок

Іскри в верхівках беріз.

Гребінці бризок веселих вод

По брегах змітають мед,

Приваблюють у чудове коло

Заплітають сотні рук.

Розлетись душею простір

Горе всупереч.

Пали вогонь, цілуй хліба,

Розгорайся, гармидер,

Колесо каті - крути

Сонце в ніч уперед лети!

Хороводить Сонце!

Хороводить Сонце!

Гой ти матінка-вода,

Окаті - кохай мене,

Закрути у вир,

У вир навів колобрід.

Запалюйте небеса,

Розпускайте пояси,

Завзяття молодці кажи

По галявинах гадає.

Хороводить Сонце!

Хороводить Сонце!

Співайте, дівки, хором,

Пісню, що співають луки,

Заплітайте коси в трави

Догано!

Поїте ніжною ласкою

Теплі стоги,

Надягніть у тіло літа догола!

Співайте, браття, хором

Пісню, що співає трава,

Накривайте їжею поле.

Пір-гора!

Цілуйте червоні дівки,

Млосним Вогнем трав!

Стрибки Сонця, тіло літа та спека!

Ай ти, літа тепле світло,

Світло-соняшник затятий колір,

Кинься шулікою з небес,

Райдугою наповни ліс.

Закликайте чудеса,

Вихрем чудо-колеса

На воді малюй вогні

У темряву ночі відпусти.

Хороводить Сонце!

Хороводить Сонце!

...тихо сядь зі мною поряд,

Я вже не чую, як ти тихо плачеш.

Ти мене цілуєш прямо в губи - крижані віконниці.

Рветься всередину стужа слизьким білим батогом,

У небі хмари-човни назавжди...