Великие тропы бессмертия - Butterfly Temple

У сердца щитами хранили мы души и светлых богов

Мы гладили раны Землею, и знали — там плещется наша любовь

Янтарные искры лучей рождены, чтобы в теле врага запылать,

Мы в отблеске молний под крыльями нашего знамени славили рать

Нам кланялись степи, и волны коврами стелили нам даль

И ворожьи стрелы и копья беспомощно жалили крепкую сталь

Свободные птицы сердец с высоты стерегли буйны гривы коней

Нам путь указуя в туманных просторах седых величавых степей

Веди меня

Даруй мне свет

Верь, жди меня

Пой мне вослед

Ищи меня средь птичьих стай,

Где бури стон сметает даль,

Где тёмных скал суровый лик,

Где неба синь, где моря шаль,

Где тёплый свет звезды далёкой сердце греет,

Где вольный ветер прах мой над морем развеет

И путь нам завещан вдали от просторов, где прадедов наших следы

Во славном походе, за честь и за счастье великой родной стороны.

Мы следуем жару бескрайнего солнца, родившего сердце пути,

Однажды, чтоб, крепко обнявшись с землёю, по тропам бессмертия уйти

Ищи меня средь птичьих стай,

Где бури стон сметает даль,

Где тёмных скал суровый лик,

Где неба синь, где моря шаль,

Где тёплый свет звезды далёкой сердце греет,

Где вольный ветер прах мой над морем развеет

У серця щитами зберігали ми душі і світлих богів

Ми гладили рани Землею, і знали — там хлюпається наша любов

Бурштинові іскри променів народжені, щоб у тілі ворога запалати,

Ми у відблиску блискавок під крилами нашого прапора славили рать

Нам кланялися степи, і хвилі килимами стелили нам далечінь

І ворожі стріли і списи безпорадно жалили міцну сталь

Вільні птахи сердець з висоти стерегли буйні гриви коней

Нам шлях вказуючи в туманних просторах сивих величних степів

Веди мене

Даруй мені світло

Вір, чекай мене

Співай мені слідом

Шукай мене серед пташиних зграй,

Де бурі стогін змітає далечінь,

Де темних скель суворе обличчя,

Де неба синь, де моря шаль,

Де тепле світло зірки далекої серце гріє,

Де вільний вітер порох мій над морем розвіє

І шлях нам заповіданий далеко від просторів, де прадідів наших сліди

У славному поході, за честь і за щастя великої рідної сторони.

Ми наслідуємо спеку безкрайнього сонця, що народило серце шляху,

Якось, щоб, міцно обнявшись із землею, по тропам безсмертя піти

Шукай мене серед пташиних зграй,

Де бурі стогін змітає далечінь,

Де темних скель суворе обличчя,

Де неба синь, де моря шаль,

Де тепле світло зірки далекої серце гріє,

Де вільний вітер порох мій над морем розвіє