Обо-Ра-Тень - Butterfly Temple

Где Солнца стынет край, и гаснут чары дня,

Мне дарит оберег Луна!

Нанизывая дым на порох- плесень мха,

Мерцает искрами вода.

Воздушный хоровод в вечерних облаках

Качает звёзды на руках.

Где небом дышит ночь, росой бела трава-

Мне дарит оберег Луна!

И по ручьям стремится в чащу свет,

Течёт вода неслышно тайным руслом лет…

Луны печаль застыла на кронах диких скал

Храню навеки лунный оберег оскал!

Вся сила ветра — сердце скал!

Безумьем бури жалит шквал!!!

Взорвётся ночь огнём грозы,

И пыли водной нервный шлейф

Взметнётся штормом диких звёзд,

Касаясь неба остриём!

Я в танце вихрем промелькну

Над серой мглой ночи внизу.

Крылом смахнув дождей навес

Дорогу утру размету…

Уже сияет утро ясною росой,

Проснулись в небе птицы ласковой зарёй…

Но Солнца стынет край, и тень влечёт туда,

Где дарит оберег Луна!

Где клюква- дура зла, в оврагах как зола,

Рассыплет яд по закромам…

Где филин- часовой пугает волчий вой,

Туда иду своей тропой.

Где небом дышит ночь, росой бела трава —

Там в чаще оберег-Луна!

Де Сонце холоне край, і гаснуть чари дня,

Мені дарує оберіг Місяць!

Нанизуючи дим на порох-цвіль моху,

Мерехтить іскрами вода.

Повітряний хоровод у вечірніх хмарах

Качає зірки на руках.

Де небом дихає ніч, росою біла трава.

Мені дарує оберіг Місяць!

І по струменям прагне в чащу світло,

Тече вода нечутно таємним руслом років.

Місяць сум застиг на кранах диких скель

Зберігаю навіки місячний оберіг оскал!

Вся сила вітру — серце скель!

Шаленством бурі жалить шквал!

Вибухне ніч вогнем грози,

І пилу водний нервовий шлейф

Зчиниться штормом диких зірок,

Торкаючись неба вістрям!

Я в танці вихором промайну

Над сірою імлою ночі внизу.

Крилом змахнувши дощів навіс

Дорогу ранком розміту…

Вже сяє ранок ясною росою,

Прокинулися в небі птахи лагідною зорею...

Але Сонця холоне край, і тінь тягне туди,

Де дарує оберіг Місяць!

Де журавлина-дура зла, в ярах як зола,

Розсипає отруту за засіками…

Де пугач-вартовий лякає вовче виття,

Туди йду своєю стежкою.

Де небом дихає ніч, росою біла трава—

Там найчастіше оберіг Місяць!