Агония - Стезя - Butterfly Temple

Тёмная даль… последние сны…

Немая печаль… ножи пустоты…

В развалинах сердца бродит мутная тоска,

В порывах бессильной злобы мечется душа…

Я вижу безмолвный ветер, смерти скорой лик,

В агонии дождь скрывает земли последний крик.

Уже не напьётся великое небо весенней брагой зари,

Уже не вернутся птицы, травой не покроются поры земли.

Вода в иссыхающем горле ручья отравлена кровью врагов,

Осеннее солнце дождём захлебнулось, под плетью промозглых ветров…

Всё ближе седая старость — смерти скорой лик,

В объятьях огня сгорает кипящей крови крик…

Так кто же глаза закроет замученной Земле,

Коль не остаётся силы, и веры нет в душе?

Тёмная даль… последние сны…

Немая печаль… ножи пустоты…

Темна далечінь… останні сни…

Німий сум… ножі порожнечі…

У руїнах серця бродить каламутна туга,

У поривах безсилої злоби кидається душа…

Я бачу безмовний вітер, смерті швидкого обличчя,

В агонії дощ приховує землі останній крик.

Вже не нап'ється велике небо весняною брагою зорі,

Вже не повернуться птахи, травою не покриються пори землі.

Вода в висихаючому горлі струмка отруєна кров'ю ворогів,

Осіннє сонце захлинулося дощем, під батогом вогких вітрів.

Все ближче сива старість - смерті швидкої лик,

В обіймах вогню згоряє киплячої крові крик…

Так хто очі закриє закатованій Землі,

Коли не залишається сили, і віри немає в душі?

Темна далечінь… останні сни…

Німий сум… ножі порожнечі…