Heidenröslein - Bodo Wartke, Франц Шуберт

Sah ein Knab ein Röslein steh’n,

Röslein auf der Heiden,

war so jung und morgenschön,

lief er schnell, es nah zu sehn,

sah’s mit vielen Freuden.

Röslein, Röslein, Röslein rot,

Röslein auf der Heiden.

Knabe sprach: «Ich brech' dich,

Röslein auf der Heiden!»

Röslein sprach: «Ich stech' dich!

Das versprech' ich dir, es sei denn

du läßt mich in Ruh'.

Dann ließ' sich das sich vermeiden.»

Doch wie halt so die Knaben sind,

hört er nicht auf das Röslein.

Er schlägt die Warnung in den Wind

— wie kann man nur so blöd sein!

Der Knabe brach,

das Röslein stach,

worauf es dann zu Knaben sprach:

«Hättste mich mal nicht gebrochen,

dann hätt' ich dich auch nicht gestochen.

Doch versprochen ist versprochen.

Warum machste auch solche Sachen?»

Rö, Rö, Röslein rot, ahaha,

Rö, Rö, Röslein auf der Heiden.

Mach' nie ein Röslein tot!

Brich' es nicht!

Laß es bleiben!

Denn wenn sich erst die Rose rächt,

geht das mächtig in die Hose, echt!

Erst recht wegen eines Ausrupf-Risikos

reagieren Rosen rigoros.

Also solltest du mal eines Rose sehn,

und ist diese Rose noch so schön,

laß sie steh’n!

Besagter Knabe aber

ignoriert der Rose Tücken.

Er war Schnittblumen-Liebhaber,

und das Pflücken schien zu glücken.

Zwar zerschunden

von Schnittwunden,

stellte er voller Entzücken die Rose in ‘ne Vase.

In der Vase war sie wesentlich

von Wasser eingeengt und denkt,

wie sie auf der Wiese,

wo sie lose war versenkt,

Riesen-Rose einst gewesen,

eh sie 'n Knabe haben wollte,

welcher diese wie so 'n Bison

aus der Erde riß.

Da rollte

sie die Blätter ineinander,

nebenan der Knabe stand.

Die Pracht der Rose in der Vase

— er sah sie, wie sie schwand!

«Schande!», dachte er.

«Hätt' ich sie mal nicht gebrochen!

In der Vase blüht sie kurz,

auf der Wiese noch Wochen.»

Diese hochtrabende Erkenntnis

weckt beim Knaben das Verständnis:

Wenn man ein Röslein bricht,

überlebt es meistens nicht.

Rö, Rö, Röslein rot,

Rö, Rö, Röslein auf der Heiden.

Nun ist das Röslein tot,

aber wenigsten war sein Leiden

doch noch zu etwas nutz:

Als Plädoyer für Umweltschutz

Якби хлопець побачив троянду,

маленька троянда на вересі,

була така молода і красива

він швидко побіг, щоб побачити це зблизька

побачив це з великою радістю.

Трояндочка, трояндочка, троянда червона,

Троянда на вересі.

хлопець сказав: «Я тебе зламаю,

Розлейн на поганах!»

Розлейн заговорив: «Я тебе вжалю!

Я обіцяю вам це, якщо тільки

ти залишаєш мене в спокої.

Тоді цього можна було б уникнути».

Але які хлопці?

він не слухає троянду.

Він кидає попередження на вітер

— Як можна бути таким дурним!

хлопець зламався

маленька троянда вжалила,

після чого він сказав хлопцям:

«Якби ти мене не зламав,

тоді я б тебе теж не колола.

Але обіцянка є обіцянка.

Чому ти робиш такі речі?"

Rö, Rö, Röslein червоний, ага,

Rö, Rö, Röslein на язичниках.

Ніколи не вбивай троянду!

Не ламайте його!

Залиш це!

Тому що раз троянда помститься,

це дійсно нудно, справді!

Особливо через ризик вищипування

троянди реагують суворо.

Отже, ви повинні побачити троянду

і хіба ця троянда ще така красива,

нехай стоять!

Але сказав хлопчик

ігнорує корчі троянди.

Він був любителем зрізаних квітів

і збір, здавалося, вдався.

Хоча в синцях

від порізів,

він поставив троянду у вазу, повну захвату.

У вазі вона була необхідна

підшито водою і думає

як вони на лузі,

де вона нещільно затонула,

гігантська троянда колись була,

до того, як вона хотіла хлопчика

що ці люблять так і бізони

вирваний із землі.

Та покотився

вона переплітає аркуші

хлопець стояв поруч.

Пишність троянди у вазі

— він бачив, як вона згасає!

«Ганьба!» — подумав він.

«Якби я їх не зламав!

У вазі ненадовго цвіте,

тижнів на лузі».

Це високе усвідомлення

пробуджує розуміння у хлопців:

Якщо зламати розетку,

зазвичай його не витримує.

Rö, Rö, Röslein червоний,

Rö, Rö, Röslein на язичниках.

Тепер маленька троянда мертва

але найменшими були його страждання

ще корисно для чогось:

Як прохання про захист навколишнього середовища