The Fallen Kingdoms of the Abyssal Plain - Bal-Sagoth

Hearken, children of the Ersatz gods, sons and daughters of the New Earth,

for here is truth.

Long ago, before the third of Earth’s moons fell fiery from the star-seared sky,

there were those whom we have come to call the First Ones.

These men-who-were-not-men were the creations of the Mera, beings from the far

reaches of the limitless cosmos, whose essence still flickers latently within

the minds of all their disparate progeny.

Praise the Mera, fathers of the First Ones, bondsmen of the K’laa,

sworn foes of the Z’xulth!

Sired in the great spawning vats beyond the fathomless deeps of the

Pre-Cambrian sea, the First Ones throve.

Those who were engineered to live on land duly constructed the grand Antarctic

Megalopolis, ultimately becoming entangled in bitter conflicts with the hoary

Serpent Kings before retreating into the subterrene depths of the vast inner

world, whereas those First Ones that had chosen the embrace of the abyssal seas

were the architects of vast and glorious submarine cities whose splendid spires

and minarets towered proudly beneath the unfathomed waves.

Those grand bioluminescent cities are now long since fallen, razed and

dispersed, given over to the cruel whims of the unforgiving oceans.

From the lore of our ancestors, we know the true nature of the cosmos.

We know of the hidden and silent places, the places which reside in between the

veils of reality, the places which mankind was never meant to see.

All this we know… we who survive, we who are descended from those First Ones,

and who give thanks to the gods-who-are-not-gods, for our creation,

our genesis, for the breath of life that was forced into our progenitors

during the early epochs of this cratered globe.

Hearken, children of the Ersatz gods, sons and daughters of the New Earth,

for here is truth…

Слухайте, діти ерзацьких богів, сини й дочки Нової Землі,

бо тут правда.

Давним-давно, ще до того, як третій місяць Землі впав вогненно з зоряного неба,

були ті, кого ми прийшли назвати Першими.

Ці люди, які-не-люди, були створінням Мери, істот з далеких

межі безмежного космосу, чия сутність все ще приховано мерехтить всередині

уми всіх їх різнорідних нащадків.

Хваліте Мера, батьки Перших, раби К’лаа,

закляті вороги Z’xulth!

Виник у великих нерестових чанах за бездонними глибинами 

Докембрійське море, Перші процвітають.

Ті, хто був створений, щоб жити на суші, належним чином побудували велику Антарктику

Мегаполіс, врешті-решт заплутавшись у запеклих конфліктах із сивими

Змієві королі перед відступом у підземні глибини великого внутрішнього простору

світ, тоді як ті Перші, що обрали обійми безодних морів

були архітекторами великих і славних міст підводних човнів, чиї чудові шпилі

і мінарети гордо височіли під незбагненними хвилями.

Ці грандіозні біолюмінесцентні міста вже давно впали, зруйновані і зруйновані

розсіяні, віддані жорстоким примхам невблаганних океанів.

Зі знання наших предків ми знаємо справжню природу космосу.

Нам відомі приховані й тихі місця, місця поміж

завіси реальності, місця, які людству ніколи не було призначено бачити.

Все це ми знаємо… ми які виживаємо, ми які походять від тих Перших,

і які дякують богам-які-не-боги, за наше створення,

наш генезис, для дихання життя, яке було нав’язано нашим прабатькам

протягом ранніх епох цю земну кулю з кратерами.

Слухайте, діти ерзацьких богів, сини й дочки Нової Землі,

бо тут правда…