As The Vortex Illumines The Crystalline Walls Of Kor-Avul-Thaa - Bal-Sagoth

Kor-Avul-Thaa… finest jewel in a crown of a realm of sublime

glory, greatest city in the Middle Kingdoms, mayhap all the world…

Its splendid walls of shimmering crystal could be seen from a hundred

leagues distant, kissed by the golden rays of the sun, or caressed by

the ethereal fingers of a midnight moon.

Its magnificent spires and

citadels, built by generations of kings from the resplendent gifts

hewn from the ancient bosom of the sacred Crystal Mountains, had oft'

times been the bitter envy of rival emperors, and many were the sieges

wich Kor-Avul-Thaa had withstood and repulsed over the centuries, for

powerful sorcerers did weave great spells of protection about the

dazzling towers, and none may have passed unbidden through the vast

sapphirean gates of mighty Kor-Avul-Thaa…

(FROM THE JOURNALS OF SAGE DAELUN)

THE ORACLE OF KOR-AVUL-THAA:

The sky rent asunder…

black-winged devils surge forth from the void…

A maelstrom of crimson fire burns above us…

what carnage has thou wrought?

Not sword, ballistae, nor burning brand

Could e’er these walls aspire to breach,

Yet now the city’s fall is nigh,

As elder rites black fiends unleash.

HIGH LORD OF THE BROTHERHOOD OF DARK ELUCIDATION

(KEEPERS OF FORBIDDEN BOOKS OF THE FIRST CATACLYSM):

By Klatrymadon and Zuranthus, such ancient secrets

we discovered within these sinistrous, worm-worn pages,

Etched with darksome glyphs and sigils, bound with fearsome

spells, An eldritch tide of stygian sorceries unfettered

by the forbidden Tome of Shadows…

Now thunderous cataclysm befalls the gleaming Kor-Avul-Thaa

(The mystic gate stands open!)

The Xytaxehedron held to the stars…

the incantation uttered with eager tongues…

(What long-shackled powers of the elder dark

have our conjurings loosed?)

By Klatrymadon and Zuranthus,

the vortex blackens the stars above,

A vast plague of amorphous horrors

descends to rend with fang and talon,

(As with torrents of blood the crystalline walls run red?)

And in the glooming chambers of our shadowed sanctum,

we wait, half-mad with terror,

To reap the slaughterous harvest which we have sown…

THE CHRONICLER OF THE CATACLYSM:

And beyond the vortex, the churning black waters of the void did

disgorge the Dwellers in Eternal Shadow, And upon a horde of winged

horrors, brandishing swords of ebon flame, they rode out from the

Gate… And a terrible silence fell upon Kor-Avul-Thaa…

THE ECHOES OF THE ORACLE:

The sky rent asunder,

black winged devils surge forth from the void…

A maelstrom of crimson fire burns above us…

what carnage has thou wrought?

THE CHRONICLER OF THE CATACLYSM:

And the darkling lords did descend upon Kor-Avul-Thaa

to claim their splendid prize,

and enthrone themselves within the glittering walls…

THE ECHOES OF THE ORACLE:

Not sword, ballistae, nor burning brand

Could e’er these walls aspire to breach,

Yet now the city’s fall is nigh,

As elder rites black fiends unleash…

THE BROTHERHOOD:

By Klatrymadon and Zuranthus,

in Kor-Avuk-Thaa, darkness reigns eternal…

Nevermore shall the city glimmer,

for now the crystalline walls gleam black…

Ever black…

And so it was that the bedazzling and splendid Kor-Avul-Thaa did

become the City of Shadows, a sinister fortress of elder fiends and

fearsome beasts, unleashed by the meddlings of mortals aspiring to

dark thresholds of forbidden knowledge and arcane powe r, a nightmare

city shunned and feared by all.

And not since the sinking of Atlantis

was the fall of a realm so sorely lamented…

(FROM THE JOURNALS OF SAGE DAELUN)

As The Vortex İllumines The Crystalline Walls Of Kor-Avul-Thaa Sözleri,

AkorMerkezi.com'da yayınlanmıştır.

Кор-Авул-Тхаа… найкраща коштовність у короні царства піднесеного

слава, найбільше місто Середнього королівства, можливо, весь світ…

Його чудові стіни з мерехтливого кришталю можна було побачити із сотні

ліг далеких, поцілованих золотими променями сонця чи пестить

ефірні пальці північного місяця.

Його чудові шпилі і

цитаделі, побудовані поколіннями королів із чудових дарів

висічений із стародавнього лона священних Кришталевих гір, мав часто

часи були предметом гіркої заздрості суперницьких імператорів, і багато були облогами

яку Кор-Авул-Таа витримував і відбивав протягом століть, бо

могутні чаклуни сплітали великі заклинання захисту

сліпучі вежі, і жодна, можливо, не пройшла незапрошеною крізь простори

сапфірові ворота могутнього Кор-Авул-Таа…

(З ЖУРНАЛІВ МУДРЕЦІ ДАЕЛУНА)

ОРАКУЛ КОР-АВУЛ-ТАА:

Небо розривається…

чорнокрилі дияволи вириваються з порожнечі...

Над нами горить вир багряного вогню…

яку бійню вчинив ти?

Не меч, балісти, не палаючий тавро

Чи можуть ці стіни прорватися,

Але зараз занепад міста наближається,

Під час старих обрядів чорні нечисті пускають волю.

ВИЩИЙ ЛОРД БРАТСТВА ТЕМНОГО ЗВІТЛЕННЯ

(ОХРАНИТЕЛИ ЗАБОРОНЕНИХ КНИГ ПЕРШОГО КАТАКЛІЗМУ):

Від Клатримадона і Зуранта, такі стародавні таємниці

ми виявили на цих зловісних, затертих хробаками сторінках,

Викарбувані темними гліфами та сигілами, переплетені страшними

заклинання, нестримний приплив стигійських чаклунств

за забороненим Томом тіней…

Тепер грозовий катаклізм спіткає сяючий Кор-Авул-Таа

(Містичні ворота відкриті!)

Ксітаксеедр тримався до зірок…

заклинання, вимовлене жадібними язиками...

(Які довгі заковані сили старшого темного

наші заклинання втрачені?)

Клатримадон і Зурантус,

вихор чорніє зірки вгорі,

Величезна чума аморфних жахів

спускається, щоб розірвати ікла й кігтя,

(Як від потоків крові кристалічні стіни червоніють?)

І в похмурих покоях нашого темного святилища,

ми чекаємо, напівбожевільні від жаху,

Щоб зібрати врожай, який ми посіяли…

ХРОНІК КАТАКЛІЗМУ:

А за вихором — бурхливі чорні води порожнечі

викинь мешканців у вічну тінь і на орду крилатих

жахи, розмахуючи мечами ебенового полум’я, вони виїхали з

Ворота… І на Кор-Авул-Таа запала страшна тиша…

ВІДГОЛОВИ ОРАКУЛА:

Небо розривається,

чорні крилаті дияволи вириваються з порожнечі...

Над нами горить вир багряного вогню…

яку бійню вчинив ти?

ХРОНІК КАТАКЛІЗМУ:

І темні лорди справді зійшли на Кор-Авул-Таа

щоб отримати свій чудовий приз,

і сидіти на престолі серед блискучих стін...

ВІДГОЛОВИ ОРАКУЛА:

Не меч, балісти, не палаючий тавро

Чи можуть ці стіни прорватися,

Але зараз занепад міста наближається,

Під час старших обрядів чорні нечисті звільняють…

БРАТСТВО:

Клатримадон і Зурантус,

в Кор-Авук-Таа темрява панує вічна…

Місто вже ніколи не сяятиме,

поки кристалічні стіни сяють чорними…

Завжди чорний…

Так сталося, що сліпучий і чудовий Кор-Авул-Таа зробив

стати Містом Тіней, зловісною фортецею старших звірів і

страшні звірі, звільнені втручанням смертних, яких прагнуть

темні пороги забороненого знання та таємничої сили, кошмар

місто, якого всі уникали та боялися.

І не з моменту затоплення Атлантиди

було падіння царства, про яке так сильно оплакували…

(З ЖУРНАЛІВ МУДРЕЦІ ДАЕЛУНА)

Як Вихор освітлює кристалічні стіни Кор-Авул-Таа Созлері,

AkorMerkezi.com'da yayınlanmıştır.