Enthroned In The Temple Of The Serpent Kings - Bal-Sagoth

Ancient cromlech carved of ice,

Etched against a glimmering sky,

Beneath the pale moonlight, the witch enthralling,

(like the sublime) scent of black lotus,

Ahiling a black sun with ebon rays,

Hailing a black moon as onyx agleam,

The dark horn sounds 'cross the nighted vale,

Shadows call in this bleak winter’s dream.

I seize the throne round dagon’s stone,

Dark hordes arise 'neath winter skies,

Forged 'neath the moon, by skulthur’s tomb,

Blood-oath sealed, by frost-veiled steel.

White flames dancing on the snow,

The witch-fire gleams through northern skies,

The frost of heather upon her tongue,

Whispering dreams of atlantean spires,

Ruby lipped, midnight tressed, eyes as black as raven’s wing,

Flesh so pale as dawn-frost gleaming,

Kisses sweet like moon-dew's tears.

Deep within the glacial ice-veiled temple,

Ancient enchantments

Summon the shades of the dreaming serpent kings…

And the ophidian throne once again draws

Power from the moon-shrouded crystal…

Mystic steel is anointed by the crimson wine of battle,

And blood reddens the gleaming snow.

Storm-borne bride of winter’s fire,

Serpent-witch of the whispering fens,

Veils of scarlet and sable,

Blood spilled in the vault of night,

Frost-garlanded, the mind-binding glimmer

Of tear-filled ophidian eyes,

The gleam of winter moonlight upon black waters,

Nighted spells of the enchantress.

Scourge of angsaar, wielder of the black sword,

Immortal lord of darkmere, serpent-witch ensorcle me.

Black sun… black moon!

Стародавній кромлех, вирізаний із льоду,

Гравований на тлі мерехтливого неба,

Під блідим місячним світлом чарівна відьма,

(як піднесений) аромат чорного лотоса,

Ахилуючи чорне сонце з ебеновими променями,

Вітаючи чорний місяць, як сяє онікс,

Темний ріг звучить «перетинає нічну долину,

Тіні кличуть у цей похмурий зимовий сон.

Я охоплюю трон навколо каменя Дагона,

Темні орди виникають під зимовим небом,

Викований під місяцем, біля гробниці Скултура,

Клятва на крові скріплена закритою інеєм сталлю.

Біле полум'я танцює на снігу,

Відьомський вогонь сяє в північному небі,

Вересовий мороз на її язиці,

Шепіт сни про атлантські шпилі,

Рубінові губи, опівночі коси, очі чорні, як крило ворона,

М'ясо таке бліде, як світній іній,

Поцілунки солодкі, як сльози місячної роси.

Глибоко всередині закритого льодовиком храму,

Давні чари

Викликати тіні мріяних зміїних королів…

І офідієвий трон знову притягується

Сила від кришталю, вкритого місяцем…

Містична сталь намащена багровим вином битви,

І кров червоніє блискучий сніг.

Буря наречена зимового вогню,

Змія-відьма шепочучих боліт,

Вуалі з червоного та соболиного,

Кров пролита в склепі ночі,

Привитий морозом, блиск, що приковує розум

Слізних очей,

Відблиск зимового місячного світла на чорних водах,

Нічні чари чарівниці.

Бич ангсара, володар чорного меча,

Безсмертний володар Темряви, змія-відьма охоплює мене.

Чорне сонце… чорний місяць!